- •Теорія держави і права україни
- •1. Місце теорії держави та права в системі юридичних наук. Характеристика предмету науки тдп
- •2. Методологія науки теорії держави та права. Характеристика окремих методів дослідження
- •3. Основні функції науки тдп. Роль загально-теоретичних знань у процесі підготовки співробітників органів внутрішніх справ
- •4. Характеристика окремих концепцій походження держави
- •5. Поняття та основні ознаки держави
- •6. Причини, що сприяли формування державних інститутів влади
- •7. Особливості виникнення держави у різних народів
- •8. Політична і державна влада. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •9. Роль держави в політичній системі суспільства
- •10. Характеристика держави України як суб’єкта політичної системи
- •11. Поняття форми держави
- •12. Форма правління та її види
- •13. Форма державного устрою та його види
- •14. Державно-правовий режим та його види
- •15. Особливості елементів форми української держави
- •16. Поняття та класифікація функцій держави
- •17. Форми та методи здійснення функцій держави
- •18. Механізм держави та характеристика його структурних елементів
- •19. Поняття, ознаки та види органів держави
- •20. Передумови походження, етапи формування та історичні типи права
- •21. Сутність, зміст, соціальна цінність та основні функції права
- •22. Характеристика функцій права
- •23. Різноманітність визначень права. Поняття права, його відмінні ознаки
- •24. Структура і соціальна цінність об’єктивного права
- •25. Право і закон. Спільні та відмінні риси
- •26. Основні принципи права
- •27. Поняття правоутворення та правотворчості, їх відмінність
- •28. Правотворчiсть: суб’єкти, види, стадiї, юридична технiка
- •29. Форми (джерела) права та їх особливостi
- •30. Дiя нормативних актiв у часi, у просторi та за колом осiб
- •31. Поняття I види соцiальних норм
- •32. Норми права і норми моралі - їх взаємозв’язок та взаємодія
- •33. Норма права: поняття, структура, види
- •34. Співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту
- •35. Ефективнiсть норм права
- •36. Поняття системи права, її структурні елементи. Співвідношення з правовою системою
- •37. Поняття і структура системи законодавства і її співвідношення з системою права
- •38. Систематизація законодавства
- •39. Реалізація норм права: поняття, мета, значення
- •40. Характеристика основних форм реалізації норм права
- •41. Застосування норм права: поняття, вiдмiннiсть вiд iнших форм реалiзацiї
- •42. Процес правозастосування та його стадії
- •43. Правозастосовчий акт: поняття, ознаки, види
- •44. Вимоги (принципи) правильного правозастосування
- •45. Прогалини в праві та юридичні колізії: поняття та шляхи їх усунення
- •46. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •47. Склад і зміст правовідносин
- •48. Поняття та види юридичних фактів
- •49. Поняття правової поведінки, її ознаки, види
- •50. Поняття, ознаки, склад правомірної поведінки
- •51. Види правомірної поведінки
- •52. Поняття, ознаки протиправної поведінки
- •53. Види протиправної поведінки
- •54. Правосвідомість: поняття, структура, види
- •55. Правова культура: поняття, види, структура
- •56. Об'єктивні і суб'єктивні фактори формування правосвідомості і правової культури
- •57. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •58. Види юридичної відповідальності та їх характеристика
- •59. Підстави для притягнення і звільнення від юридичної відповідальності
- •60. Функції юридичної відповідальності: поняття та види
- •61. Принципи юридичної відповідальності: поняття і характеристика
- •62. Законність: поняття, нормативно-правова основа, система гарантій
- •63. Поняття державної дисципліни
- •64. Суспільний порядок і правопорядок
- •65. Поняття правового впливу, його види та механізм
- •66. Правове регулювання: поняття, способи, методи, типи, принципи, предмет
- •67. Стадії правового регулювання
- •68. Поняття механізму правового регулювання. Види і характеристика елементів механізму правового регулювання
- •69. Норма права в механізмі правового регулювання.
- •70. Юридичні факти в механізмі правового регулювання.
- •71. Правовий статус особи: поняття, структура, види
- •72. Поняття прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •73. Класифікація та загальна характеристика основних прав і свобод особи
- •74. Гарантії та соціально-правовий механізм забезпечення прав, свобод, обов'язків людини в демократичній державі
- •75. Поняття правової системи та її структурних елементів
- •76. Характеристика статичних та динамічних елементів правової системи
- •77. Місце юридичної практики в правовій системі: поняття, структура, види
- •78. Порівняльне правознавство та його значення
- •79. Поняття та типологія правових систем. Критерії класифікації правових систем
- •80. Англосаксонська правова сім'я
- •81. Романо-німецька правова сім'я і її особливості
- •82. Сім’я релігійного та традиційного права
10. Характеристика держави України як суб’єкта політичної системи
Слід відзначити, що формування політичної системи сучасної України почалося з прийняттям Декларації про державний суверенітет від 16 липня 1990 року та Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року.
Згідно Декларації, Верховна Рада України проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території (внутрішні ознаки суверенітету) та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах (зовнішні ознаки суверентітету). Видами суверенітету є державний; народний - як повновладдя народу, який здійснює свою невід`ємну і неподільну владу самостійно і незалежно від інших соціальних сил; національний - як реальну спроможність нації визначати зміст, характер і повноту свого політичного, економічного, соціального, культурного та інших сфер життя, забезпечувати своє самовизначення аж до утворення незалежної держави.
Політична система України – це система суб`єктів політики, політичних норм і відносин, політичних поглядів, свідомості і культури, що існують і взаємодіють при здійсненні політичної влади. Вона характеризується такими ознаками та особливостями:
а) Україна проголошується демократичною правовою соціальною державою (ст.1 Конституції України);
б) вся повнота влади належить народові (згідно ст.5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.);
в) державна влада здійснюється за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки (ст. 6 Конституції України);
г) в Україні проголошено принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України констатує, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції УКраїни і повинні відповідати їй);
д) суспільне життя базується на засадах політичного, економічного й ідеологічного плюралізму (наприклад, важливим моментом на шляху розвитку української державності та становлення демократії був етап відмови від однопартійної системи та поворот у бік політичного плюралізму. Такий напрям розвитку, з одного боку, створює умови для формування правової держави як гаранта стабільності, соціального прогресу, а з другого – покладає на всіх учасників політичних відносин (перш за все на органи держави, на державу в цілому) додаткові обов`язки та відповідальність.);
ж) визнаютьсся пріоритетними загальнолюдські цінності, права і свободи людини і громадянина (згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави);
е) держава відповідає перед людиною і суспільством за свою діяльність (ст. 3 Конституції України).
До основних завдань, що стоять перед державою у політичній сфері, можна віднести дотримання принципу законності в діяльності державних органів та посадових осіб, підтримання правопорядку, реальне забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, охорона власності, встановлення міжнародних відносин, підтримання мирного співіснування з іншими країнами.
