76. Характеристика статичних та динамічних елементів правової системи

До складових елементів правової системи суспільства, що найбільш повно відображають всі сторони цієї системи входять:

- постійні елементи:

суб’єкти права;

система права;

система законодавства;

правові принципи;

правова культура;

правова свідомість;

юридичні установи;

юридична техніка;

юридичні терміни;

правова політика;

- змінні елементи:

правотворчість;

правореалізація;

правовідносини;

юридична практика.

Перш, ніж переходити до конкретизації і пояснення кожного із запропонованих елементів у структурі правової системи суспільства, необхідне пояснити поділ елементів на постійні та змінні, а не на статичні та динамічні, як це робить чимало науковців. Використовуючи термін «постійні», ми розуміємо, що ці компоненти у структурі правової системи суспільства розглядаються як явища, що завжди мають місце і складають своєрідний кістяк правової системи суспільства. В той час, як поняття «статичні» передбачає собою, так звану, нерухому модель. Насправді ж, ті самі система права, система законодавства не є нерухомими елементами, навпаки, це ті елементи, що постійно змінюються в залежності від подій, які відбуваються у суспільному житті країни. Тому, на нашу думку, більш коректним буде віднесення цих правових явищ до «постійно діючих елементів правової системи». Щодо «змінних елементів», то вони об’єднують своєрідні правові процеси.

Система права – це об’єктивно зумовлена внутрішня організація права певного суспільства, що полягає в єдності та узгодженості всіх норм права, їх розподілі (диференціації) за галузями, підгалузями та інститутами.

Система законодавства – цілісна сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права.

Правові принципи – об’єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов’язання), що висуваються до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і суспільних інтересів. Іншими словами, це своєрідна система координат, у межах якої розвивається право, і одночасно вектор, що визначає напрямок його розвитку.

Правова культура – різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства. Правова культура поєднує соціальні ідеали і практику, моральні та правові цінності з практично корисною діяльністю по втіленню в життя вимог законності.

Правова свідомість – форма суспільної свідомості, яка відображає ставлення соціальних суб’єктів до чинних норм права та правових явищ.

Юридичні установи – це такі органи, організації, установи, посадовіособи державного та недержавного походження, які займаються правотворчою, правозастосовною або правоохоронною діяльністю. Юридичні установи, що здійснюють правореалізаційну функцію, зазвичай, це органи державної влади та місцевого самоврядування, які уповноважені чи зобов’язані у своїй повсякденній діяльності доводити до виконання правові приписи.

Юридична (законодавча, нормотворча) техніка – сукупність правил та прийомів підготовки, формування та опублікування нормативних правових актів.

Юридичні терміни – це слова або словосполучення, які достатньо чітко позначають визначені правові поняття.

Правова політика – система (комплекс) заходів, які здійснюються

органами законодавчої, виконавчої та судової гілок влади у правовій сфері. Це – стратегія і тактика, засади, принципи діяльності держави в галузі правотворчості, реалізації та охорони права. В якомусь розумінні правовуполітику можна віднести і до організаційного аспекту, оскільки остання певним чином організує діяльність держави у сфері правового регулювання.

Особливим або специфічним постійним елементом правової системи є суб’єкт права тобто фізичні або юридичні особи, які є учасниками державно-правових чи правових процесів, які мають місце у правовій системі будь-якої держави. Без людського фактору не відбудеться прийняття нормативно-правового акту, він не буде звернений до виконання. Саме особа наділена такими правовими категоріями як правова культура, правова свідомість. Людина визначає яку юридичну техніку використовувати, які юридичні терміни вживати. Тобто всі правові явища і процеси, що відбуваються у суспільстві тим чи іншим чином пов’язані з людиною. Ми пропонуємо визнати «суб’єкта права» як постійний (основоположний) елемент правової системи суспільства.

Правотворчість – це форма владної діяльності держави, а в окремих випадках–безпосередньо народу, спрямована на утворення чи санкціонування нормативно–правових актів, за допомогою яких в діючу систему права запроваджуються нові, змінюються чи скасовуються існуючі норми права.

Правові відносини (правовідносини) – це специфічні суспільні відносини, що виникають на підставі норм права, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Правореалізацію – це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб’єктів права тобто в їх практичній діяльності.

Юридичну практика – це діяльність та накопичений в результаті цього досвід компетентних органів, посадових осіб та громадян по виданню та реалізації юридичних норм.