- •Теорія держави і права україни
- •1. Місце теорії держави та права в системі юридичних наук. Характеристика предмету науки тдп
- •2. Методологія науки теорії держави та права. Характеристика окремих методів дослідження
- •3. Основні функції науки тдп. Роль загально-теоретичних знань у процесі підготовки співробітників органів внутрішніх справ
- •4. Характеристика окремих концепцій походження держави
- •5. Поняття та основні ознаки держави
- •6. Причини, що сприяли формування державних інститутів влади
- •7. Особливості виникнення держави у різних народів
- •8. Політична і державна влада. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •9. Роль держави в політичній системі суспільства
- •10. Характеристика держави України як суб’єкта політичної системи
- •11. Поняття форми держави
- •12. Форма правління та її види
- •13. Форма державного устрою та його види
- •14. Державно-правовий режим та його види
- •15. Особливості елементів форми української держави
- •16. Поняття та класифікація функцій держави
- •17. Форми та методи здійснення функцій держави
- •18. Механізм держави та характеристика його структурних елементів
- •19. Поняття, ознаки та види органів держави
- •20. Передумови походження, етапи формування та історичні типи права
- •21. Сутність, зміст, соціальна цінність та основні функції права
- •22. Характеристика функцій права
- •23. Різноманітність визначень права. Поняття права, його відмінні ознаки
- •24. Структура і соціальна цінність об’єктивного права
- •25. Право і закон. Спільні та відмінні риси
- •26. Основні принципи права
- •27. Поняття правоутворення та правотворчості, їх відмінність
- •28. Правотворчiсть: суб’єкти, види, стадiї, юридична технiка
- •29. Форми (джерела) права та їх особливостi
- •30. Дiя нормативних актiв у часi, у просторi та за колом осiб
- •31. Поняття I види соцiальних норм
- •32. Норми права і норми моралі - їх взаємозв’язок та взаємодія
- •33. Норма права: поняття, структура, види
- •34. Співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту
- •35. Ефективнiсть норм права
- •36. Поняття системи права, її структурні елементи. Співвідношення з правовою системою
- •37. Поняття і структура системи законодавства і її співвідношення з системою права
- •38. Систематизація законодавства
- •39. Реалізація норм права: поняття, мета, значення
- •40. Характеристика основних форм реалізації норм права
- •41. Застосування норм права: поняття, вiдмiннiсть вiд iнших форм реалiзацiї
- •42. Процес правозастосування та його стадії
- •43. Правозастосовчий акт: поняття, ознаки, види
- •44. Вимоги (принципи) правильного правозастосування
- •45. Прогалини в праві та юридичні колізії: поняття та шляхи їх усунення
- •46. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •47. Склад і зміст правовідносин
- •48. Поняття та види юридичних фактів
- •49. Поняття правової поведінки, її ознаки, види
- •50. Поняття, ознаки, склад правомірної поведінки
- •51. Види правомірної поведінки
- •52. Поняття, ознаки протиправної поведінки
- •53. Види протиправної поведінки
- •54. Правосвідомість: поняття, структура, види
- •55. Правова культура: поняття, види, структура
- •56. Об'єктивні і суб'єктивні фактори формування правосвідомості і правової культури
- •57. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •58. Види юридичної відповідальності та їх характеристика
- •59. Підстави для притягнення і звільнення від юридичної відповідальності
- •60. Функції юридичної відповідальності: поняття та види
- •61. Принципи юридичної відповідальності: поняття і характеристика
- •62. Законність: поняття, нормативно-правова основа, система гарантій
- •63. Поняття державної дисципліни
- •64. Суспільний порядок і правопорядок
- •65. Поняття правового впливу, його види та механізм
- •66. Правове регулювання: поняття, способи, методи, типи, принципи, предмет
- •67. Стадії правового регулювання
- •68. Поняття механізму правового регулювання. Види і характеристика елементів механізму правового регулювання
- •69. Норма права в механізмі правового регулювання.
- •70. Юридичні факти в механізмі правового регулювання.
- •71. Правовий статус особи: поняття, структура, види
- •72. Поняття прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •73. Класифікація та загальна характеристика основних прав і свобод особи
- •74. Гарантії та соціально-правовий механізм забезпечення прав, свобод, обов'язків людини в демократичній державі
- •75. Поняття правової системи та її структурних елементів
- •76. Характеристика статичних та динамічних елементів правової системи
- •77. Місце юридичної практики в правовій системі: поняття, структура, види
- •78. Порівняльне правознавство та його значення
- •79. Поняття та типологія правових систем. Критерії класифікації правових систем
- •80. Англосаксонська правова сім'я
- •81. Романо-німецька правова сім'я і її особливості
- •82. Сім’я релігійного та традиційного права
72. Поняття прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
Основні права людини — гарантовані міжнародно-правовими актами загальносоціальні (природні) і рівні можливості особи, що відповідно до досягнутого рівня еволюції людства здатні забезпечити її існування і розвиток.
Ознаки основних прав людини
Це можливості які:
походять з природи людини, виникають природнім шляхом, а не за допомогою держави.
не потребують обов’язкового нормативного закріплення у національному законодавстві. Регламентуються та охороняються міжнародно-правовими актами. Наприклад, Міжнародною Хартієї прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю 00Н. До Хартії входять:
- Загальна декларація прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 р.);
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий, як і наступні акти, 16 грудня 1966 р.);
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Загальна декларація прав людини на відміну від зазначених Міжнародних пактів та Факультативного протоколу не потребувала схвалення (ратифікації) з боку держав. Норми, що містяться в Загальній декларації, є рекомендаційними. Вона становить собою систематизацію основних природних прав людини, тобто права в загальносоціальному (природньому) розумінні.
належать людині від народження незалежно від території, національності і держави де проживає.
покликані формувати і підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність.
природні (як повітря, земля, вода), а тому невідчужувані, не можуть бути «забрані» державою, оскільки не «дані» нею.
людина може їх використовувати з метою задоволення своєї потреби, чи утримуватися від їх реалізації.
залежать (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, як і потреби самої людини;
мають правовий характер, оскільки закріплюються в міжнародному та національному законодавстві. Визнання, дотримання, охорона .і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, — показник того, що вони не тільки стали об'єктом міжнародного регулювання, але і міжнародними стандартами.
Права людини і права громадянина — тісно взаємозв'язані, однак не є тотожними поняттями. Якщо права людини закріплені в міжнародно-правових актах, то права громадянина – це права людини, закріплені у законодавстві держави, громадянином якої він є.
Відмінність між правами людини і громадянина:
Права людини |
Права громадянина |
Позатериторіальні — існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і громадянства |
Територіальні - передбачають наявність громадянства, тобто особливого зв'язку людини і держави |
Загальносоціальні — належать людині за фактом народження як природні, невідчужувані права (апатриди, біженці не мають статусу громадянства, але мають права людини) |
Спеціально-соціальні (юридичні) — закріплюються в законодавстві і знаходяться під захистом держави, громадянином якої є дана особа |
реалізація здійснюється в сфері будь-якого суспільства, де б не знаходилася людина |
реалізація охоплює сферу відносин індивіда з певною державою |
Права людини і права громадянина в ідеалі — повинні збігатися.
Права особи – це права людини і громадянина у конкретних соціально-економічних, політичних умовах. Залежать від особистих характеристик індивіда: соціальної зрілості, здатності користуватися, виконувати обов’язки тощо.
Близькими за змістом до прав людини є поняття:
Свободи людини – це права людини, але з мінімально регламентованою законодавством поведінкою особи, забезпечені з боку держави, перш за все, невтручанням будь-яких соціальних суб’єктів у процес їх реалізації (наприклад, свобода совісті – це право людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, розповсюджувати релігійні, нерелігійні або інші переконання, діяти відповідно до них).
Разом із правами та обов’язками, свободи утворюють поняття об’єктивного (позитивного) права, бо є певним видом правової норми, що закріплені у чинному законодавстві. Разом із правами, без обов’язків, свободи утворюють поняття суб’єктивного права, оскільки закріплені в об’єктивному праві, як можливості суб’єкта поводитися певним чином у межах, що визначені правовою нормою.
Законні інтереси – це передбачені об’єктивним правом юридичні значущі та виправдані домагання особи на соціальні блага, не охоплені безпосереднім змістом прав і свобод громадян. Для них характерно:
на відміну від прав і свобод їх зміст не є конкретно визначеним законодавцем;
це юридично передбачені можливості (правові дозволи) суб’єкта користуватися певними благами (наприклад, мати необхідні ліки в аптеках, сплачувати справедливі податки), але межі реалізації яких не є визначеними, та не забезпечені обов’язками інших осіб;
так само, як права і свободи захищаються державою. На практиці для їх захисту використовують аналогію права або закону.
правозастосовчі органи для з’ясування їх змісту застосовують розширене тлумачення норми права.
