5. Поняття та основні ознаки держави
Визначення поняття «держави» має не лише академічне, а і прикладне значення, не можна керувати державою, не маючи достатніх знань про неї, лише на основі проб та помилок, емпіричного досвіду, без глибокого та різностороннього розуміння її природи та сутності.
Важливою категорією яка лежить в основі визначення поняття держави є її сутність. Під якою слід розуміти внутрішній зміст найсуттєвіших характерних рис держави, що проявляється у зовнішніх формах її функціонування. Виділяють національний, расовий, релігійний підходи до визначення сутності держави. Але при усьому розмаїтті підходів до визначення сутності держави у вітчизняній науці основними слід вважати класовий та загальносоціальний. Класова сутність є характерною для недемократичних, тоталітарних держав в яких загальносоціальна спрямованість існує, але є другорядною. В умовах вирішення суспільних протиріч на основі діалогу та політичного компромісу на другий план відступають класові прояви сутності держави.
Держава – це суверенна політико-територіальна організація соціально неоднорідного суспільства (населення), що має публічну владу, яка здійснюється спеціальним апаратом управління та апаратом примусу на основі юридичних норм, котрі забезпечують узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.
6. Причини, що сприяли формування державних інститутів влади
Враховуючи усе розмаїття поглядів на процеси виникнення держави і права, сучасна матеріалістична наука пов’язує процес виникнення держави і права з розвитком первісного (додержавного) суспільства.
Сучасна періодизація додержавного суспільства знає два способи його існування в залежності від організації економіки – це привласнення і виробництво
Сутність переходу від привласнюючої до виробничої економіки полягає у тому, що в результаті еволюційного розвитку людина для задоволення своїх потреб поступово перейшла від привласнення природних компонентів до трудової діяльності, спрямованої на перетворення природи і виробництво знарядь праці, одягу, їжі. Зміна первісних економічних систем супроводжувалася трьома великими розподілами праці:
1. Відділення землеробства від скотарства;
2. Відділення ремесел;
3. Відділення торгівлі.
Частина дослідників знаходить причини виникнення держави у відтворенні самої людини, заборона. Інші говорять про зародження держави як процес розвитку «військової демократії» та військово-насильницького примусу. Безсумнівним є факт, що на виникнення держави як суспільного інституту впливали цілісні групи передумов економічного, соціального, політичного, географічного характеру.
7. Особливості виникнення держави у різних народів
Основні шляхи первісного виникнення держав:
європейський (Афіни, Рим, давньогерманські держави);
східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.).
На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства в зв’язку з формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів, а основною функцією – економічне регулювання і захист приватної власності. У результаті розкладу общин виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта). Найбільш класичними вважаються три форми виникнення держави: афінська, римська, германська.
Шляхом виникнення прафеодальних держав з первісного ладу йшов і розвиток держав на території Європи (Ірландія), у Стародавній (Київської Русі, в Азії – в арабів тощо.
Східний, азіатський, шлях виникнення держави характерний для ряду країн Стародавнього Сходу, Азії, Африки, Південної Америки. Його відмінність від європейського полягає в тому, що функція економічного регулювання і захисту приватної власності не мала великого значення, основною була управлінська функція держави. Причиною цього стали природнокліматичні умови, що не сприяли розвитку приватної власності.
Особливості первісного виникнення держав східного, азіатського, типу можна подати в узагальненому вигляді:
1) основу економічних відносин становила державна форма власності;
2) приватна власність не мала вирішального впливу на економіку;
3) державна влада носила деспотичний характер (на чолі – правитель-деспот), застосовувалося насильство;
4) управлінські функції виконував могутній чиновницький апарат, сформований з родоплемінної знаті;
5) значну частину державного апарату становила спеціальна бюрократія для збирання податків з величезної і комплексної системи зрошення;
6) відбулася сакралізація (освячення) влади, що призвела до застою і нерухомості в суспільстві, яке протягом сторіч не розвивалося (не знало сходження по лінії: рабовласництво, феодалізм, капіталізм). Наприклад, незважаючи на те, що держава в Китаї утворилося задовго до європейських держав (Греції і Риму), його суспільство не зазнало змін, окрім зміни царюючих династій, аж до початку XX століття.
Утворення кожної держави залежить від комплексу причин – економічних, політичних, соціально-культурних, внутрішніх і зовнішніх. Вони визначають внутрішньоглобальні закономірності і випадковості виникнення та розвитку держав у народів світу.