- •Теорія держави і права україни
- •1. Місце теорії держави та права в системі юридичних наук. Характеристика предмету науки тдп
- •2. Методологія науки теорії держави та права. Характеристика окремих методів дослідження
- •3. Основні функції науки тдп. Роль загально-теоретичних знань у процесі підготовки співробітників органів внутрішніх справ
- •4. Характеристика окремих концепцій походження держави
- •5. Поняття та основні ознаки держави
- •6. Причини, що сприяли формування державних інститутів влади
- •7. Особливості виникнення держави у різних народів
- •8. Політична і державна влада. Поняття та структура політичної системи суспільства
- •9. Роль держави в політичній системі суспільства
- •10. Характеристика держави України як суб’єкта політичної системи
- •11. Поняття форми держави
- •12. Форма правління та її види
- •13. Форма державного устрою та його види
- •14. Державно-правовий режим та його види
- •15. Особливості елементів форми української держави
- •16. Поняття та класифікація функцій держави
- •17. Форми та методи здійснення функцій держави
- •18. Механізм держави та характеристика його структурних елементів
- •19. Поняття, ознаки та види органів держави
- •20. Передумови походження, етапи формування та історичні типи права
- •21. Сутність, зміст, соціальна цінність та основні функції права
- •22. Характеристика функцій права
- •23. Різноманітність визначень права. Поняття права, його відмінні ознаки
- •24. Структура і соціальна цінність об’єктивного права
- •25. Право і закон. Спільні та відмінні риси
- •26. Основні принципи права
- •27. Поняття правоутворення та правотворчості, їх відмінність
- •28. Правотворчiсть: суб’єкти, види, стадiї, юридична технiка
- •29. Форми (джерела) права та їх особливостi
- •30. Дiя нормативних актiв у часi, у просторi та за колом осiб
- •31. Поняття I види соцiальних норм
- •32. Норми права і норми моралі - їх взаємозв’язок та взаємодія
- •33. Норма права: поняття, структура, види
- •34. Співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту
- •35. Ефективнiсть норм права
- •36. Поняття системи права, її структурні елементи. Співвідношення з правовою системою
- •37. Поняття і структура системи законодавства і її співвідношення з системою права
- •38. Систематизація законодавства
- •39. Реалізація норм права: поняття, мета, значення
- •40. Характеристика основних форм реалізації норм права
- •41. Застосування норм права: поняття, вiдмiннiсть вiд iнших форм реалiзацiї
- •42. Процес правозастосування та його стадії
- •43. Правозастосовчий акт: поняття, ознаки, види
- •44. Вимоги (принципи) правильного правозастосування
- •45. Прогалини в праві та юридичні колізії: поняття та шляхи їх усунення
- •46. Поняття, ознаки і види правовідносин
- •47. Склад і зміст правовідносин
- •48. Поняття та види юридичних фактів
- •49. Поняття правової поведінки, її ознаки, види
- •50. Поняття, ознаки, склад правомірної поведінки
- •51. Види правомірної поведінки
- •52. Поняття, ознаки протиправної поведінки
- •53. Види протиправної поведінки
- •54. Правосвідомість: поняття, структура, види
- •55. Правова культура: поняття, види, структура
- •56. Об'єктивні і суб'єктивні фактори формування правосвідомості і правової культури
- •57. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •58. Види юридичної відповідальності та їх характеристика
- •59. Підстави для притягнення і звільнення від юридичної відповідальності
- •60. Функції юридичної відповідальності: поняття та види
- •61. Принципи юридичної відповідальності: поняття і характеристика
- •62. Законність: поняття, нормативно-правова основа, система гарантій
- •63. Поняття державної дисципліни
- •64. Суспільний порядок і правопорядок
- •65. Поняття правового впливу, його види та механізм
- •66. Правове регулювання: поняття, способи, методи, типи, принципи, предмет
- •67. Стадії правового регулювання
- •68. Поняття механізму правового регулювання. Види і характеристика елементів механізму правового регулювання
- •69. Норма права в механізмі правового регулювання.
- •70. Юридичні факти в механізмі правового регулювання.
- •71. Правовий статус особи: поняття, структура, види
- •72. Поняття прав, свобод і обов'язків людини і громадянина
- •73. Класифікація та загальна характеристика основних прав і свобод особи
- •74. Гарантії та соціально-правовий механізм забезпечення прав, свобод, обов'язків людини в демократичній державі
- •75. Поняття правової системи та її структурних елементів
- •76. Характеристика статичних та динамічних елементів правової системи
- •77. Місце юридичної практики в правовій системі: поняття, структура, види
- •78. Порівняльне правознавство та його значення
- •79. Поняття та типологія правових систем. Критерії класифікації правових систем
- •80. Англосаксонська правова сім'я
- •81. Романо-німецька правова сім'я і її особливості
- •82. Сім’я релігійного та традиційного права
24. Структура і соціальна цінність об’єктивного права
Структура права – це його внутрішня побудова, спосіб організації взаємодіючих елементів. Розрізняють наступні елементи структури.
Об’єктивне право – це сукупність норм права, що виступають як нормативний регулятор, який є системою загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою, служать критерієм правомірної чи протиправної поведінки особи, юридичною підставою, на базі якої визначається наявність або відсутність у особи суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.
Суб’єктивне право – це сукупність норм, що виступають для суб’єкта як вид та міра можливої поведінки суб’єкта, яка підлягає забезпеченню та охороні з боку держави.
Приватне право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері приватного інтересу (особистого життя) індивідів – майнові відносини, шлюбно-сімейні відносини, відносини права власності.
Публічне право – це цілісна сукупність правових норм (державних, адміністративних, кримінальних), які регулюють відносини в сфері загально – державного чи іншими словами (публічного) інтересу індивідів.
Матеріальне право – сукупність правових норм, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини, шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання.
Норми матеріального права закріплюють форми власності (юридичний стан майна та осіб); визначають порядок утворення та структуру державних органів; правовий статус громадян та юридичних осіб; права та обов’язки за різними угодами ( дарування, купівлі – продажу) і т.і.
Процесуальне право – це система норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі розслідування злочинів, розгляді та вирішенні кримінальних та цивільних справ. Процесуальне право є похідним від матеріального та покликане обслуговувати інтереси останнього задля його ефективної роботи.
Нормам процесуального права притаманна відносна самостійність та розподіл на інститути та галузі.
Регулятивне право – це система норм права, які закріплюють існуючі суспільні відносини, розподіляють між їх учасниками права та обов’язки, вказують на бажані моделі поведінки.
Охоронне право – система норм, які розраховані на випадки порушення регулятивних норм, для чого містять в своєму складі санкції з метою відновлення порушених прав, можливого відшкодування збитків та притягнення винних до юридичної відповідальності.
Розкрити значення права для суспільства та конкретизувати його сутність покликана категорія «цінність права». У навчальній літературі вона не одержала широкого визнання.
Представляється доцільним запропонувати дане поняття для розуміння.Соціальна цінність об’єктивногоправа - це здатність права служити засобом для задоволення справедливих, прогресивних потреб та інтересів як усього суспільства так і окремих його членів.
Цінність права виражається в тому, що:
право – це засіб організації керування суспільством, воно надає діям людей погодженість;
реалізація правових норм призводить до впорядкованостісуспільних відносин;
право – необхідна умова життя та розвитку сучасного суспільства;
право – це дієвий засіб захисту існуючого суспільного ладу, правові норми встановлюють міри відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно – правової) за суспільно небезпечні і шкідливі для суспільства діяння;
право – це засіб відновлення суспільства, фактор прогресу; воно розвиває ті суспільні відносини, у яких суспільство зацікавлене;
надто важливе значення права як інструмента переходу до нових економічних і політичнихвідносин, рішення глобальних проблем сучасності;
право – виразник справедливості – за своїм призначенням воно протистоїть несправедливості, «юстиція» у перекладі з латинського означає справедливість;
право визначає міру свободи особи в суспільстві;
право і свобода особи невіддільні одне від одного, оскільки право, визначаючи масштаб, кордони свободи, допомагає індивіду їх усвідомити;
Визначення юридичних цінностей – предмет юридичної аксіології.
Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві – це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.
Можна виділити основні прояви цінності права.
1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.
2. Інструментальна цінність права – один із проявів його загальносоціальної цінності – полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право використовується різними суб'єктами соціального життя – державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.
3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право може надавати людині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов'язана правом, поза права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.
Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності. Як писав український мислитель Б. Кістяківський, «право лише там, де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний характер права. Саме через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії.
