53.Адміністративний арешт. Поняття і обставини застосування адміністративного арешту. Порядок застосування адміністративного арешту.

Згідно з п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 – VІ (далі – ПКУ) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Підстави для застосування арешту майна визначено пунктом 94.2 статті 94 ПКУ. Згідно з п.94.10 ст.94 ПКУ арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні. Згідно з п.94.19 ст.94 ПКУ припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв’язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; погашенням податкового боргу платника податків; усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об’єктів права власності цієї третьої особи; скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт; прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій; фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Таким чином, період дії адміністративного арешту майна припиняється після усунення платником податків причин щодо застосування такого арешту, або в зв’язку з іншими обставинами, визначеними у п.94.19 ст.94 ПКУ. Згідно з п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.