51.Конфлікт інтересів та податкові роз'яснення.

Конфлікт iнтересiв випливає iз ситуацiї, коли податківець як державний службовець має приватний інтерес, тобто переваги для себе або своєї родини, близьких родичів, друзів чи осіб та органiзацiй, з якими вiн має або мав спiльнi дiловi чи полiтичнi iнтереси, що впливає або може впливати на неупереджене та об'єктивне виконання службових обов'язкiв. Будь-який з таких конфлiктiв має бути вирiшений до прийняття на державну службу чи призначення на нову посаду. До введення в дію ПК кофлікт інтересів у сфері оподаткування закріплювався у Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно п. 4.1. цього Закону «у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків». У Податковому кодексі поняття «конфлікт інтересів» не знайшло відображення. Але у ст. 56.21 ПК сформульовано принцип «конфлікту інтересів», який говорить: «у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків».

По суті ПК виключається конфлікт інтересів, адже ст. 4.1.4. ПК встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; Поняття податкових роз’яснень та порядок їх застосування до набуття чинності ПК регулювалося Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 494 «Про затвердження Порядку надання податкових роз’яснень». Згідно цієї Постанови податкові роз’яснення — це оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства з питань оподаткування уповноваженими на це контролюючими органами з метою обгрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур. Роз’яснення не має сили нормативно-правового акта. З моменту набрання законної сили ПК відносини щодо надання податкових роз’яснень регулюються ним.

52.Контроль за правильністю нарахування і сплати податків та інших, обов'язкових платежів. Права і функції контролюючих органів за Законом.

Згідно зі ст. 61. ПК дається визначення податкового контролю та визначаються повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Згідно з п. 61.1. ПК податковий контроль — система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролстю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю. Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог ПК, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Контролюючими органами згідно зі ст. 41 ПК є органи державної податкової служби — щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів; митні органи — щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Аналіз законодавства дозволяє виділити такі загальні функції контролюючих органів: забезпечення обліку платників податків; забезпечення контролю за виконанням платниками податків і іншими учасниками податкових відносин податкового зако­нодавства; здійснення розрахунків окладних податків; здійснення оперативно-бухгалтерського обліку сум податків і інших платежів; застосування заходів до припинення (запобігання) пору­шень податкового законодавства; здійснення контролю за виконанням суб'єктами підприєм­ницької діяльності вимог законодавства щодо готівкового грошового обігу; застосування заходів щодо запобігання або ліквідації збит­ків, нанесених бюджету або платникові податків; застосування заходів відповідальності до порушників податкового законодавства; здійснення обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, без­хазяйного майна, майна, що перейшло по праву спадкування до держави, і скарбів; виконання ролі агента валютного контролю; застосування заходів стягнення, що накладаються держав­ними інспекціями й іншими контролюючими органами.

Права контролюючих органів можна класифікувати в такий спосіб: а) права по виявленню, розкриттю й припиненню злочинів і інших правопорушень (наприклад, проводити відповідно до законодавства оперативно-розшукові заходи з метою виявлення, попередження й припинення фактів приховування доходів від оподаткування й ухилення від сплати податків, дізнання й попереднє розслідування по яких віднесені законом до ведення органів податкової міліції тощо); б) права по застосуванню заходів примусу (наприклад, припиняти операції платників податків по рахунках у банках і кредитних установах на строк до одного місяця у випадках ненадання документів, пов'язаних з розрахунком і сплатою податків; рішення про припинення операцій по зазначених рахунках приймає начальник органу податкової міліції або його заступник; накладати адміністративний арешт на майно юридичних і фізичних осіб з подальшою реалізацією цього майна у встановленому порядку у випадках невиконання зазначеними особами обов'язків щодо сплати податків, зборів і інших обов'язкових платежів для забезпечення своєчасного надходження сум прихованих податків, зборів і інших обов'язкових платежів до відповідного бюджету тощо); в) права по реагуванню на виявлені порушення податкового законодавства (наприклад, відповідно до компетенції органів податкової міліції направляти як попередження письмові вимоги керівникам, головним бухгалтерам і іншим посадовим особам банків і інших організацій незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також громадянам (фізичним особам) з метою усунення порушень законодавства, своєчасної й повної сплати податків і інших обов'язкових платежів, надання звітної й іншої документації у встановлений термін, ведення бухгалтерського обліку відповідно до зако­нодавства, а при необхідності - відновлення бухгалтерського обліку за рахунок власних коштів платника податків, контролювати виконання цих вимог тощо); г) права по накладенню стягнень.