3.Поняття та система податкового законодавства.

Система законодавства - це єдиний комплекс діючих нормативно-правових актів держави, структурованих на складо­ві елементи залежно від характеру врегульованих норматив­ним актом відносин і його юридичної сили. Для системи законодавства характерними є такі ознаки: це сукупність нормативно-правових актів; це диференційована система; вона заснована на принципах субординації і координування її структурних елементів. Як відзначає Кучерявенко М.П., податкове право являє собою складний інститут фінансового права, що регулює основи дохідної частини бюджетів. Складний характер інституту податкового права означає певну ієрархічну структуру. Ця структура включає в себе самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності тощо). Таким чином, системою податкового законодавства України є єдиний комплекс діючих нормативно-правових актів держави у сфері податкового права, структурованих на складо­ві елементи залежно від їх юридичної сили. Терміном законодавство охоплюються закони України; чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в рамках його повноважень і відповідно до Конституції України й законів України. Законодавчі акти, що лежать в основі податкового законодавства, становлять певну систему. 1. Загальні нефінансові закони - конституційні закони або закони, які належать до інших галузей права, що містять податкові норми. Найбільш принципові положення, що регулюють основи оподаткування, закріплюються на конституційному рівні (повноваження органів державної влади й управління, загальні принципи оподаткування тощо). 2. Загальні фінансові закони - в основному їх представляють бюджетні закони. Причому це як фундаментальні бюджетні закони, які встановлюють основи бюджетної системи, місце податкових надходжень у доходах держави, так і поточні бюджетні закони, якими затверджується фінансовий план на рік. Багато законів про державний бюджет України на рік більш ніж наполовину складаються з податкових норм. 3. Загальні податкові закони - законодавчі акти, що містять положення, які регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. У таких актах відсутня деталізація конкретних видів податків. В основному до них належать податкові кодекси, що поєднують матеріальні й процесуальні сторони податкової системи, а також основні закони загального характеру. 4. Спеціальні податкові закони - законодавчі акти, які регулюють окремі групи або види податків. До них належать закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення й сплати. Отже, якщо вказувати конкретні нормативні акти, то на сьогодні ієрархія податкового законодавства виглядає наступним чином: 1. Конституція України (ст. 67, 92, 116, 138, 143); 2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року, яким встановлються засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства, а також основні напрями відносно податкової політики; Закон України «Про державний бюджет на 2011 рік».

3. Практично всі загальні податкові Закони України (Про систему оподаткування, Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, тощо) втратили чинність з набуттям законної сили 02.01.2011 Податковим кодексом України, який став єдиним основним нормативно-правовим актом податкового законодавства. Згідно ст. 1 Податкового кодексу «Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства». Практично єдиним загальним податковим Законом України, що залишився чинним, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», котрий визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. 4. Відносно спеціальних податкових нормативних актів (Декрети «Про прибутковий податок з громадян», «Про місцеві податки і збори», «Про податок на промисел», «Про акцизний збір», Закони України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про податок на додану вартість», «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», «Про фіксований сільськогосподарський податок», «Про плату за землю», «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», тощо), то вони, крім деяких положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратять чинність 01.01.2013), втратили чинність з набуттям законної сили 02.01.2011 Податковим кодексом України, який став єдиним основним нормативно-правовим актом і щодо спеціального податкового законодавства. У своєму змісті Податковий кодекс навіть навів систему податкового законодавства. Згідно зі ст. 3 Податкового кодексу України Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.