Податкове право україни

1.Податкове право - провідний інститут в галузі фінансового права України.

Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, що регулює основи дохідної частини бюджетів. Складний характер інституту податкового права означає певну ієрархічну структуру. Ця структура включає в себе самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності тощо). Таким чином, податкове право: 1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений строго певному предмету - різновиду відносин, що складаються з приводу встановлення, сплати й стягнення податків і зборів, їх зміни й скасування; 2) регулює суспільні відносини щодо встановлення й справляння податкових платежів, їх зміни й скасування; розподіл і використання бюджетних коштів лежить за рамками податкових відносин, як і питання встановлення й стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів; 3) встановлює обов'язок юридичних і фізичних осіб зі сплати податків і зборів, а також регламентує процедуру обчислення й сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю й застосування мір відповідальності за порушення податкового законодавства; 4) виступає як складний інститут, що охоплює сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух грошових коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів. Іншими словами, якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов'язані з рухом публічних коштів, то податкове право розглядає тільки відносини, що стосуються однонаправленого руху грошових коштів знизу нагору - від платників до бюджетів.

2.Порядок встановлення та набрання чинності податковим законодавством.

У теорії податкового права відзначається, що дія податкового законодавчого акта в часі починається з моменту набрання ним чинності, що: вказується безпосередньо в законі; вказується в постанові про порядок введення закону в дію; визначається з моменту прийняття закону; настає після закінчення певного періоду часу з моменту опублікування. Податковий кодекс, який набрав чинності 1 січня 2011 року, встановив у ст. 340 правило відносно набрання чинності змінами, що вносяться у ПК. Отже, згідно з цією статтею «держава гарантує, що до прав та обов’язків інвестора при виконанні податкових зобов’язань, визначених угодою про розподіл продукції, буде застосовуватися законодавство, чинне на момент укладення угоди, крім випадків, коли законом зменшується розмір податків чи зборів або податки і збори скасовуються. Закон, яким зменшується розмір податків чи зборів або податки і збори скасовуються, інвестором застосовується з дня набрання ним чинності». Також ПК встановив правило відносно набрання чинності рішення про встанолвення місцевих податків і зборів.

Згідно з п. 12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. П. 12.5. офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. П. 12.3.4. встановлює, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.