59. Роль психолога та основні завдання соціально-психологічної служби виправної колонії у виправленні засуджених.

Вирішення загальнодержавних проблем з поліпшення правової, соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, надання особам, які звільняються з місць позбавлення волі компетентної юридичної та психолого-педагогічної допомоги, потребує залучення до роботи в пенітенціарній системі фахівців не лише в галузі права, але й в галузі соціальної педагогіки, оскільки лише ґрунтовне знання персоналом чинного законодавства, європейських норм і стандартів, психолого-педагогічних технологій та методів виховної роботи може забезпечити безумовне дотримання прав людини і громадянина, знизити рівень конфліктності серед засуджених тощо. Співробітник установи з кваліфікацією соціального психолог має відігравати вирішальну роль у розв’язанні конфліктів серед засуджених, оскільки він покликаний турбуватися про кожну людину і має бути посередником, з’єднуючою ланкою між конфліктуючими сторонами. Соціальний психолог в організації безконфліктної взаємодії засуджених виконує ряд ролей. 1. Він своєрідний духовний наставник, який протягом тривалого часу ніби "веде" людину, здійснює соціальний патронаж, турбується про формування моральних загальнолюдських цінностей. 2. Одночасно він соціальний терапевт, який допомагає передбачати і розв’язувати конфліктні ситуації серед своїх підопічних, сприяючи їм у контактах з відповідними фахівцями. 3. Нарешті, у нього відповідний імідж громадського діяча, який підтримує, розвиває і очолює соціальні ініціативи засуджених, спрямовані на самозабезпечення і оздоровлення оточуючого середовища. Особливе завдання співробітника установи як соціального психолога полягає в тому, що він сприяє розвитку та реалізації в засуджених потенційно закладених в соціумі соціально-виховних функцій стосовно профілактики конфліктної взаємодії: пізнавальної: застосування у діяльності знань про природу і суть конфліктів, їх конструктивні і деструктивні наслідки, формування вмінь аналізувати події, які відбуваються навколо; захисної: захист прав та інтересів представників різних формальних і неформальних об’єднань, які вступають у протидію; регулятивної: координація взаємостосунків засуджених, що складаються в процесі їх спільної діяльності, спілкування та у процесі виконання організаторських постійних і тимчасових доручень; організаторської: сприяння розвитку організаторських здібностей на засадах безконфліктної взаємодії засуджених; комунікативної: підвищення ролі самодіяльних організацій як засобу спілкування між засудженими з різною спрямованістю; соціальних зв’язків: проявляється у сприянні в налагодженні контактів між засудженими та рідними, близькими, громадськими організаціями; профілактичної: здійснює профілактику асоціальної поведінки засуджених, що є основною причиною конфліктів. Згідно Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.03.2000 N 33 «Положення про психологічну службу установи виконання покарань» основними завданнями психологічної служби є: надання психологічної допомоги засудженим; розробка та реалізація спільно з персоналом установи індивідуальних і групових програм психокорекційного і педагогічного впливу на засуджених з урахуванням їх індивідуальних особливостей, ступеня соціальної занедбаності; підвищення психологічної компетентності персоналу установи, надання йому кваліфікованої методичної допомоги, навчання формам та методам психологічного вивчення особистості і середовища засуджених, а також прийомам психолого-педагогічної корекції; узагальнення та впровадження в практику роботи установи сучасних методів психолого-педагогічного впливу на засуджених. Згідно Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.03.2000 N 33 «Положення про психологічну службу установи виконання покарань» відповідно до покладених на психологічну службу завдань психолог зобов'язаний: 1) знати вимоги чинного законодавства, яке регулює діяльність кримінально-виконавчої системи, а також загальну, вікову, педагогічну, соціальну, кримінально-виконавчу психологію, педагогіку, патопсихологію, основи психотерапії, сексології, психогігієни, психології праці, психодіагностики, психологічного консультування та психопрофілактики, методи активного навчання, соціально-психологічного тренінгу спілкування, сучасні методи психологічної корекції та розвитку особистості; 2) вивчати засуджених, які прибули до установи, складати їх психологічну характеристику та надавати рекомендації начальникам відділень соціально-психологічної служби щодо роботи з ними; 3) розробляти спільно з іншими працівниками соціально-психологічної служби індивідуальні програми соціально-психологічної роботи із засудженими; 4) взаємодіяти з персоналом виробничої служби в доборі засуджених для використання на роботах, пов'язаних з підвищеними вимогами до особистості; 5) здійснювати заходи щодо соціально-психологічної адаптації засуджених до умов відбування покарання та нейтралізації негативного впливу перебування в умовах місць позбавлення волі на особистість; 6) вивчати малі групи засуджених, їх структуру, групові процеси та їх вплив на морально-психологічний клімат в середовищі засуджених, розробляти рекомендації щодо його покращання; 7) виявляти осіб з підвищеною психологічною напруженістю, схильних до проявів внутрішньої і зовнішньої агресії, вести їх облік, вивчати психологічні особливості засуджених, які впливають на обстановку в установі; 8) сприяти психіатру медичної частини установи у виявленні засуджених з відхиленнями у психічному розвитку; 9) проводити за згодою засуджених тестову психодіагностику, індивідуальні та групові заняття з психологічної корекції їх психотравмуючих станів; 10) організовувати психологічну підготовку засуджених до життя після звільнення; 11) надавати персоналу установи рекомендації щодо організації індивідуальної роботи з конкретними засудженими, профілактики міжособистісних і міжгрупових конфліктів серед них; 12) проводити заняття щодо підвищення психолого-педагогічної компетентності персоналу, сприяти створенню позитивної морально-психологічної атмосфери та обстановки взаємодовіри і взаємопорозуміння між персоналом та засудженими установи; 13) здійснювати контроль за виконанням рекомендацій, які були запропоновані за наслідками психологічного обстеження засуджених; 14) регулярно аналізувати та узагальнювати отримані результати з основних напрямків діяльності і надавати інформацію безпосередньо керівництву установи; 15) дотримуватися принципу конфіденційності в роботі з метою запобігання нанесенню моральної та психологічної шкоди суб'єкту психологічного дослідження.

Для виконання покладених на психологічну службу завдань і функцій психолог має право: 1) визначати для використання у своїй професійній діяльності психологічні методи тестування та оцінки індивідуальних і соціально-психологічних особливостей засуджених, методики та процедури впливу за умови, що вони відповідають вимогам надійності та пройшли достатню апробацію у рамках сучасної психологічної науки і є безпечними для психофізіологічного здоров'я особистості; 2) використовувати в службовій діяльності всю доступну інформацію, що характеризує особистість та поведінку засудженого; 3) звертатися до компетентних осіб та інстанцій з запитами даних, які характеризують особистість засудженого в різних сферах діяльності; 4) прогнозувати можливі соціально-психологічні наслідки заходів серед засуджених, які проводяться в установі, та при необхідності інформувати про них безпосередньо начальника установи; 5) брати участь у засіданнях комісії з питань переведення засуджених до колоній з іншим режимом тримання, умовно-дострокового звільнення від покарання, застосування амністії або помилування та інших комісій, доповідати свої пропозиції щодо доцільності прийняття тих чи інших рішень відносно засуджених; 6) за погодженням з керівництвом установи здійснювати контакти з питань, які стосуються компетенції психологічної служби, з іншими установами, організаціями, навчальними та науковими закладами; 7) сприяти персоналу установи у профілактиці психотравмуючих станів та попередженні професійної деформації; 8) у випадках, обумовлених професійною доцільністю, з дозволу начальника установи виконувати функціональні обов'язки у цивільному одязі.