Глава II Здійснення рятувальних операцій

Стаття 8 Обов'язки рятувальника, власника та капітана

1. Стосовно власника судна або іншого майна, що перебуває в небезпеці, рятувальник зобов'язаний:

a) здійснювати рятувальні операції з належною турботою;

b) під час виконання зобов'язання, зазначеного в підпункті "a", виявляти належну турботу стосовно запобігання шкоді навколишньому середовищу або її зменшення;

c) коли цього переконливо вимагають обставини, звертатися по допомогу до інших рятувальників, а також

d) погоджуватися на участь інших рятувальників, коли цього переконливо вимагає власник або капітан судна чи власник іншого майна, яке перебуває в небезпеці, за умови, однак, що це не впливатиме на розмір його винагороди, якщо буде визнано, що така вимога була не доцільною.

2. Стосовно рятувальника власник і капітан судна або власник іншого майна, що перебуває в небезпеці, зобов'язані:

a) у повному обсязі співробітничати з ним під час рятувальних операцій;

b) здійснюючи співробітництво, виявляти належну турботу стосовно запобігання шкоді навколишньому середовищу або її зменшення, а також

c) прийняти судно чи інше майно після того, як воно було доставлене в безпечне місце, коли цього переконливо вимагає рятувальник.

Стаття 9 Права прибережних держав

Ніщо в цій Конвенції не впливає на права заінтересованої прибережної держави вживати відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права заходів для захисту свого узбережжя або пов'язаних з ним інтересів від забруднення в результаті морської аварії чи дій, пов'язаних з такою аварією, які, як можна обгрунтовано вважати, призведуть до суттєвих шкідливих наслідків, у тому числі на право прибережної держави давати вказівки стосовно рятувальних операцій.

Стаття 10 Обов'язок надавати допомогу

1. Кожний капітан зобов'язаний, наскільки він у змозі це зробити, не піддаючи суттєвій небезпеці своє судно та осіб, що знаходяться на ньому, надавати допомогу будь-якій особі, якій загрожує загибель на морі.

2. Держави-учасниці вживають необхідних заходів для забезпечення виконання зобов'язання, зазначеного в пункті 1.

3. Власник судна не несе жодної відповідальності за порушення капітаном зобов'язання, зазначеного в пункті 1.

Стаття 11 Співробітництво

Держава-учасниця, видаючи правила або приймаючи рішення з питань, що стосуються рятувальних операцій, таких, як допуск суден, які зазнають лиха, у порти, або надання послуг рятувальникам, бере до уваги необхідність співробітництва між рятувальниками, іншими заінтересованими сторонами та органами державної влади для забезпечення ефективного та успішного здійснення рятувальних операцій для рятування людей і майна, що перебувають у небезпеці, а також запобігання шкоді навколишньому середовищу в цілому.

Глава III Права рятувальників

Стаття 12 Умови винагородження

1. Рятувальні операції, що мали корисний результат, дають право на винагородження.

2. Якщо не передбачене інше, жодна сплата відповідно до цієї Конвенції не передбачається, якщо рятувальні операції не мали корисного результату.

3. Ця глава застосовується й тоді, коли судно, що було врятовано, та судно, що здійснює рятувальні операції, належать одному власнику.

Стаття 13 Критерії встановлення винагороди

1. Винагорода встановлюється для заохочення рятувальних операцій з урахуванням таких критеріїв, незалежно від порядку, в якому їх наведено нижче:

a) рятувальної вартості судна та іншого майна;

b) майстерності й зусиль рятувальників у запобіганні шкоді навколишньому середовищу та її зменшенні;

c) розміру успіху, досягнутого рятувальником;

d) характеру й ступеня небезпеки;

e) майстерності й зусиль рятувальників у рятуванні судна, іншого майна, життя людей;

f) витраченого рятувальниками часу й зазнаних ними витрат й збитків;

g) ризику відповідальності й інших ризиків, яких зазнали рятувальники та їхнє обладнання;

h) швидкості надання послуг;

i) наявності й використання суден або іншого обладнання, призначеного для рятувальних операцій;

j) стану готовності й ефективності обладнання рятувальника та його вартості.

2. Винагорода, установлена згідно з пунктом 1, сплачується всіма особами, заінтересованими в судні та іншому майні, пропорційно їхній відповідній рятівній вартості. Однак держава-учасниця може передбачити у своєму національному законодавстві, що винагорода повинна сплачуватися однією із цих осіб за умови надання їй права регресу до інших заінтересованих осіб у розмірі їхніх відповідних часток. Ніщо в цій статті не заважатиме здійсненню будь-якого права на захист.

3. Винагорода, за винятком будь-яких відсотків та відшкодовуваних судових чи арбітражних витрат, які можуть підлягати сплаті у зв'язку із цим, не перевищує рятувальної вартості судна та іншого майна.

Стаття 14 Спеціальна компенсація

1. Якщо рятувальник здійснив рятувальну операцію стосовно судна, яке само по собі або його вантаж створювали загрозу заподіяння шкоди навколишньому середовищу, та не зміг отримати винагороди згідно зі статтею 13, принаймні еквівалентної спеціальній компенсації, яка визначається відповідно до цієї статті, він має право на отримання від власника цього судна спеціальної компенсації, еквівалентної його витратам, як їх визначено в цьому документі.

2. Якщо за умов, передбачених у пункті 1, рятувальник у результаті здійснених ним рятувальних операцій запобіг шкоді навколишньому середовищу чи зменшив її, спеціальна компенсація, що сплачується власником рятувальнику згідно з пунктом 1, може бути збільшена максимум до 30% здійснених рятувальником витрат. Проте суд чи арбітраж, якщо він вважатиме це за справедливе та обґрунтоване, може, беручи до уваги відповідні критерії, передбачені в пункті 1 статті 13, далі збільшити таку спеціальну компенсацію, однак у жодному випадку загальне збільшення не може перевищувати 100% здійснених рятувальником витрат.

3. Витрати рятувальника для цілей пунктів 1 й 2 означають фактичні витрати, обґрунтовано здійснені рятувальником під час проведення рятувальної операції, та справедливу оплату за обладнання й персонал, фактично та обґрунтовано використані в ході рятувальної операції, з урахуванням критеріїв, передбачених у підпункті "h" пункту 1, та підпунктах "i" й "j" статті 13.

4. Загальна спеціальна компенсація відповідно до цієї статті сплачується лише тоді й настільки, коли й наскільки така компенсація перевищує будь-яку винагороду, яка може бути отримана рятувальником згідно зі статтею 13.

5. Якщо рятувальник виявив недбалість і через це не зміг запобігти шкоді навколишньому середовищу чи зменшити її, він може бути повністю або частково позбавлений спеціальної компенсації, належної за цією статтею.

6. Ніщо в цій статті не впливає на жодне право на регрес з боку власника судна.

Стаття 15 Розподіл винагороди між рятувальниками

1. Розподіл винагороди згідно зі статтею 13 між рятувальниками здійснюється на підставі критеріїв, визначених цією статтею.

2. Розподіл між власником, капітаном та іншими особами, які перебувають на службі на кожному судні, що здійснювало рятування, визначається законом держави прапора цього судна. Якщо рятування здійснювалося не із судна, розподіл визначається законом, під дію якого підпадає договір, укладений між рятувальником та його підлеглими.

Стаття 16 Рятування людей

1. Жодна винагорода не передбачається за рятування осіб, чиє життя було врятовано, однак ніщо в цій статті не впливає на положення національного законодавства із цього питання.

2. Рятувальник людей, який узяв участь у наданні послуг у випадку аварії, що викликала необхідність рятування, має право на гідну частку присудженої рятувальнику суми за рятування судна або іншого майна, чи запобігання шкоді навколишньому середовищу або її зменшення.

Стаття 17 Послуги, надані в ході виконання існуючих договорів

Жодна оплата згідно з цією Конвенцією не здійснюється, якщо надані послуги не перевищують того, що може обґрунтовано розглядатись як належне виконання договору, укладеного до виникнення небезпеки.

Стаття 18 Наслідки неправильної поведінки рятувальника

Рятувальник може бути повністю або частково позбавлений оплати, що належить йому згідно із цією Конвенцією, настільки, наскільки рятувальні операції виявилися необхідними чи складнішими з його вини або через його недбалість, або якщо рятувальник винний в омані чи іншій нечесній поведінці.

Стаття 19 Заборона рятувальних операцій

Послуги, надані всупереч безпосередній та обґрунтованій забороні власника чи капітана судна або власника будь-якого іншого майна, що перебуває в небезпеці, яке не знаходиться й не знаходилося на борту судна, не дають права на оплату згідно із цією Конвенцією.