12. Внесок а.Файоля у розвиток теорії менеджменту

Засновник школи – А.Файоль, найвидатніша особа, яку Європа дала науці управління у першій половинні ХХ ст. Протягом тридцяти років він був головним керуючим французького гірничо-видобувного та металургійного концерну “Комамболь”. Узагальнюючи свої багаторічні спостереження А.Файоль підготував та видав у 1916 році свою найважливішу працю “Загальний і виробничий менеджмент”¹, в якій вперше сформулював універсальні управлінські функції: планування; організування; розпорядництво; координація; контролювання.

А.Файоль вперше визначив сфери діяльності менеджменту. Він встановив, що функціонування кожної господарської організації як цілісної системи охоплює шість видів діяльності:

1. Технічна діяльність (виробництво, обробка).

2. Комерційна діяльність (закупівельна, збут).

3. Фінансова діяльність (залучення коштів та розпорядження ними).

4. Діяльність з безпеки та захисту майна.

5. Облікова діяльність (аналіз, бухгалтерія, статистика).

6. Адміністративні функції (передбачення, організування, розпорядництво, координація і контроль).

Він сформулював 14 фундаментальних правил:

1. Розподіл праці;

2. Влада та відповідальність;

3. Дисципліна;

4. Єдність розпорядництва;

5. Єдність напрямку;

6. Підпорядкування особистих інтересів суспільним;

7. Винагорода;

8. Централізація;

9. Скалярний ланцюг;

10. Порядок;

11. Безпристрасність;

12. Стабільність персоналу;

13. Ініціативність;

14. Колективізм.

Джерелом ефективності системи управління А.Файоль вважав управлінські принципи, якими повинна керуватись адміністрація не тільки бізнесових структур але й органів влади, армії та ін.. А. Файоль розробив перелік якостей, якими повинні володіти менеджери. Він першим поставив проблему навчання менеджменту.

13.Теорія ідеальної бюрократії (з 1920)

Сформував теорію «ідеальної бюрократії» відомий німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920). Як особливий соціальний шар, що спеціалізується на управлінні, бюрократія зародилася ще до нашої ери і з тих пір, підкреслював вчений, залишається незмінним атрибутом класового суспільства. Наявність бюрократії розглядається як необхідний засіб, що забезпечує розробку формальних правил управління. Вчення М.Вебера про бюрократію здійснило значний вплив на американську концепцію менеджменту в 30-40 роках минулого століття, оскільки без потужного бюрократичного апарату сучасне виробництво взагалі не може правильно існувати. М.Вебер розумів бюрократію як професіоналізм у сфері управління, заснований на оволодінні не лише необхідними навичками, але й особливого роду раціональним знанням.

Сутність теорії М. Вебера складають такі поняття:

• Чіткий поділ праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді

• Ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому

• Наявність взаємопов`язаної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань

• Відсутність непорозуміння в міжособистісних відносинах

• Організація найму на роботу в суворій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами, а також захист службовців від необгрунтованих звільнень

• Стратегія довгострокового найму співробітників

• Рух вгору всередині організації на підставі компетентності і широких знань, які набуваються з вислугою років

Переваги бюрократії полягають в створенні раціональних структур з широкими можливостями їх універсального застосування, а недоліки - у формуванні тенденції нівелювання людей. В цілому ж формалізм бюрократії призвів до поширення спрощених схем управлінської праці.