8. Базові управлінські навики, їх зміст, класифікація.

Робота менеджера є різноманітною і комплексною. Для виконання своїх обов’язків і ведення діяльності кожний менеджер повинен володіти цілою низкою специфічних навиків, найважливішими серед управлінських навиків є: технічні, міжособові, концептуального мислення, діагностичні, комунікативні, ухвалення рішень та вміння правильно розподіляти час.

Технічні навики включають знання і майстерність у конкретній спеціалізованій сфері: інженерній, комп’ютерній, виробничій, маркетинговій, фінансовій та ін. Вони особливо важливі для менеджерів нижчого рівня, для менеджерів вищого рівня вони є менш важливими.

Міжособові навики розуміють як здатність спілкуватися, розуміти та мотивувати роботу окремих людей та груп, керувати ними і викликати їх ентузіазм і довіру. Міжособові навики є важливими для всіх рівнів управління.

Навики концептуального мислення – це навики думати і осмислювати абстрактні ситуації, бачити організацію як єдину цілу і взаємозв’язок між її окремими підрозділами, а також визначити місце організації у зовнішньому середовищі. Це дає змогу менеджерам думати стратегічно, бачити картину в цілому й ухвалювати обґрунтовані рішення, корисні для організації.

Діагностичні навики дають змогу менеджеру передбачати найбільш ймовірне реагування на ситуацію. Він повинен вміти діагностувати і аналізувати проблему організації за допомогою вивчення її симптомів, а тоді відшукувати її вирішення.

Комунікативні навики визначають спроможність менеджера ефективно повідомляти ідеї та інформацію іншим, а також сприймати ідеї та інформацію від інших. Комунікативні навики допомагають менеджеру прислухатися до того, що кажуть інші, розуміти справжній підтекст звітів, листів, електронної пошти. Вони є важливими для всіх рівнів менеджерів.

Навики ухвалення рішень передбачають спроможність менеджера правильно виявляти і визначити проблеми та можливості, а тоді вибирати оптимальний напрям дій, щоб вирішити проблеми та отримувати бажані результати. Вони необхідні для менеджерів всіх рівнів.

Уміння правильно розподіляти час полягають у спроможності менеджера визначити пріоритети у роботі, працювати ефективно і доручати відповідно роботи іншим.

9. Історичні передумови формування сучасного менеджменту. Динамічний вплив на розвиток менеджменту промислової революції.

Сфера людської діяльності, пов’язана з плануванням, організуванням, лідерством і контролюванням, така ж давня як існування людства взагалі.

Висячі сади Семіраміди , масштабні іригаційні споруди, піраміди Єгипту, будівництво міст, шляхів сполучення та ін. є яскравим матеріальним свідченням того, що ці масштабні проекти не могли здійснитись без управління, над здійсненням яких працювали десятки тисяч людей. Для прикладу можна привести спорудження пірамід. Будівництво однієї піраміди здійснювалось не менше 20 років, її зводили не менше 100 тисяч рабів.

Виникає питання, хто ставив завдання перед кожним робітником? Хто забезпечував робітників усіма необхідними матеріалами, щоб запобігти простоям? Відповідь одна. Це робили менеджери, незалежно від того, як називались їхні посади. Адже хтось повинен був планувати роботи, організовувати людей і поставку матеріалів для їх виконання, керувати величезною кількістю людей, використовувати різні стимули для забезпечення точного виконання намічених планів.

Інший приклад управління можна навести часів шумерської культури (3000 р. до Р.Х.). Археологи віднайшли глиняні таблички, на яких записані звіти про виконану роботу. Їх подавали головному жрецю. За термінологією сучасного менеджменту ці дії можна класифікувати як адміністративний контроль за виконаними роботами.

Ще одним прикладом можуть слугувати Македонія при царі Олександрі Великому, Персія, а потім і Рим. Вони показали зразки організації влади, армії, виконання робіт тощо.

Динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту здійснила промислова революція, яка розпочалася у XVIII ст. у Великобританії. В цей час в організації виробництва відбулися суттєві зміни, коли виробництво перейшло від кустарного виготовлення продукції до фабричного виготовлення.

Управління при фабричній системі характеризується суворим контролем операцій, їх спрощенням, скороченням відходів і спонуканню працівників підвищувати продуктивність.

Фабрична система організації виробництва забезпечила можливість використання складного обладнання та створення великих виробничих систем. В цих умовах менеджмент, зокрема, функції планування, організування, лідерства та контроль, стали об’єктивною необхідністю для подальшого розвитку виробництва. Менеджери повинні були забезпечити поставки сировини і матеріалів, розподіляти робочі завдання, координувати виконання різних операцій.