53.Моделі процесу ухвалення управлінських рішень, її зміст.

Розрізняють дві моделі ухвалення рішень: класичну і адміністративну.

Класична мод ухвал рішень – сукупніст підходів, якими керується менеджер у процесі ухвалення рішень. Вони ґрунтуються на припущенні, щ о менеджери повинні діяти раціонально і логічно та ухвалювати рішення, що дадуть користь організації.

1.Особа, яка ухвалює рішення, має повну інформацію про ситуацію та можливі варіанти.

2. Вона може суттєво зменшити невизначеність для досягнення сприятливих умов визначеності.

3.Вона оцінює всі аспекти ситуації логічно і раціонально.

Коли менедж стик із ситуац що потреб вирішен йому необхідно -----

-Мати повну досконалу і-ю -Усунути невизначеності -Оцінити все логічно і раціонально ------

…ухвал рішення, що найліпше слугуватиме організації

Адмін модель грунт на тому, що по-1, менеджери мають неповну і недосконалу і-ю, по-2, обмежені вимушеною раціональністю; по-3, задовольняються першим-ліпшим рішенням.

Коли виник сит, яка потреб рішення менеджер фактично..->

-викор неповну і недосконал і-ю -обмеж вимушеною раціональністю -задовол першим-ліпшим рішенням 

і ухвал рішення, що може й не бути прийнятним для оргазації

54.Етапи раціонального ухвалення управлінського рішення, їх зміст.

Менеджер, який прагне ухвалити рішення раціонально і логічно, проходить етапи,які допомагають йому сконцентруватися на фактах і логіці і уникнути неправильних висновків.

1.Виявлення та визначення ситуації, що потребує вирішення2.Визначення варіантів

Розгляд відомі і створюють нові альтернативні рішення. Що важливіше рішення, то більше потрібно варіантів розглянути3. Оцінка варіантів

Кожну альтернативу оцінюють на її відповідність умовам, наслідки від її впровадження та можливість виконанн4. Вибір оптимального варіанта5.Впровадження обраного варіанту

Вибраний варіант впроваджують в систему організації6. Оцінка результатів

Через деякий час менеджер повинен оцінити ефективність прийнятого рішення

55. Поведінкові аспекти ухвалення управлінських рішень.

Якщо до ухвалення рішення менеджери підходять раціонально та логічно, то більшість рішень повинна бути ефективною. З іншого боку, прийняте нелогічне рішення може виявитися правильним. Це пояснюють поведінковими аспектами процесу ухвалення рішення. Найліпше суб’єктивні впливи на процес відображає адміністративна модель. Інші поведінкові аспекти передбачають політичні чинники, інтуїцію, відданість обраному напряму, схильність до ризику, а також етику.

Адміністративна модель ґрунтується на тому, що, по-перше, менеджери мають неповну і недосконалу інформацію; по-друге, обмежені вимушеною раціональ­ністю; по-третє, задовольняються першим-ліпшим вирішенням.

Вимушена раціональність означає, що менеджери мають певні обмеження, такі як власні цінності, підсвідомі рефлекси, навики та звички; їх обмежують також не­достатня поінформованість та відсутність потрібних знань.

По­няття обмеженої раціональності означає таке: навіть якщо менеджери намагаються ухвалити раціональне рішення, їхня раціональність має межі. Важливою в адміністративній моделі є задовільність. Цей підхід означає, що менеджер не схильний всебічно досліджувати рішення аж до відшукання найліпшого з варіантів. Він може обрати будь-яке рішення, що є більш-менш задовільним у цій ситуації.

Два важливі чинники ухвалення рішення суперечать логіці та раціоналізму – це інтуїція та дотримання обраного напряму дій. Інтуїція. Інтуїція – це віра, що не пов’язана з будь-яким логічним обґрунтуванням. Менеджери деколи ухвалюють рішення, маючи лише добрі передчуття, які важко іден­тифікувати, однак вони допомагають менеджерам ухвалити рішення без послідовного виконання усіх етапів раціонального процесу. Найчастіше Інтуїція ґрунтується на дос­віді ухвалення рішення в подібних ситуаціях.

Іншою важливою характеристикою поведінкового аспекту ухвалення рішення є дотримання обраного курсу дій. Це означає, що менеджери, ухвалюючи рішення, настільки захоплюються одним курсом, що дотри­муються його навіть тоді, коли рішення виявляється неправильним.

Схильність до ризику та ухвалення рішення. Деякі менеджери надто обережні, намагаються дотримуватися всіх приписів класичної моделі ухвалення рішення і надзвичайно консервативні, однак це не і завжди гарантує їм успіх. Інші менеджери можуть діяти активніше і ризикувати. Вони більше покладаються на інтуїцію, ухвалюють рішення швидко та часто роблять ризи­кові інвестиції