50. Значення, суть і особливості альтернативного планування.

Іншим важливим типом планування є АП. Планування випадковостей – це сукупність альтернативних дій, які потрібно виконати у разі, коли чинний план непередбачено порушений або його виконують неправильно. Альтернативне планування тісно пов’язане з іншими планами організації і складається з чотирьох етапів. На першому етапі створюють головний план організації, він може охоплювати стратегічні, тактичні та оперативні плани. Частиною процесу створення плану є розгляд можливих варіантів розвитку подій. Деякі групи менеджерів ставлять питання: “А що буде, якщо…”, тобто вони розглядають усі можливі варіанти подій і враховують випадковості. На другому етапі обраний план виконують, визначаючи найважливіші варіанти розвитку подій. Під час альтернативного планування розглядають лише події, які можуть справді відбутися і вплинути на організацію. Далі, на третьому етапі, організа­ція виділяє конкретні ознаки та показники, що свідчать про ймовірність настання події. Банк може визнати, що 2% падіння відсоткових ставок є одним із варіантів подій. Тоді ознакою цього явища може бути щомісячне падіння ставок на 0,5% протягом певного періоду. Якщо з’ясовано імовірність настання події, то розробляють альтер­нативний план.

Після цього етапу менеджери виконують моніторинг показників, визначених на третьому етапі і вирішують, чи потрібно виконувати альтернативний план. На чет­вертому етапі визначають ефективність як головного, так і альтернативного планів.

Альтернативні плани стають щораз важливішими для організацій, що діють в особливо складному та динамічному середовищі. Вони є практичним засобом, що допомагає менеджерам діяти в умовах невизначеності і непостійності34.

51. Поняття і типи (вили) управлінських рішень, їх характеристика.

Ухвалення рішень – це вибір одного з кількох можливих варіантів. Однак процес ухвалення рішень є значно ширшим поняття. Одним з етапів цього процесу передбачає таке: людина, яка ухвалює рішення, повинна визнати, що таке рішення потрібно ухвалювати, визначити можливі альтернативи рішення і аж потім вибрати найліпше з них. Весь процес ухвалення рішення охоплює виявлення і визначення природи ситуації, яка потребує ухвалення рішення, розгляд варіантів, вибір найліпшого з них та втілення його в життя.

Найліпший означає найефективніший. Для ефективного ухвалення рішення особа, яка це рішення аналізує, повинна розуміти ситуацію. Більшість людей вважали б, що ефективне рішення залежить від набору таких чинників, як прибуток, обсяг продажу, добробут робітника та частка ринку. Проте в деяких ситуаціях ефективним рішенням є таке, що зменшує витрати. Це може бути навіть вибір найліпшого методу виходу з бізнесу, звільнення робітників чи розірвання контракту.

Зазначимо, що менеджери ухвалюють рішення як стосовно проблемних ситуацій, так і щодо нових можливостей. Наприклад, зменшення витрат на 10% – це ситуація, що потребує вирішення. Трапляються і протилежні випадки. Якщо фірма отримує прибутки понад запланований рівень, то в цій ситуації також треба ухвалювати адек­ватне рішення: спрямувати додаткові кошти на збільшення дивідендів акціонерів чи, навпаки, реінвестувати у виробництво або використовувати для експансії на інші ринки?

Звичайно, упевнитися у правильності ухваленого рішення можна з часом. 

Менеджери, як відомо, ухвалюють різні типи рішень. Загалом усі рішення можна розділити на дві категорії: програмовані та непрограмовані⁶.

 Програмованими рі­шеннями є ті, які передбачають структурованість і повторюваність через певні проміжки часу. Kimberly-Clark використовує програмовані рішення для забезпечення ьіробництва паперових серветок целюлозою, хімічними речовинами, пакувальними матеріалами. Наприклад, менеджеру заводу потрібно забезпечити десятиденну норму запасів упаковки, і він знає, що на отримання нової партії упаковки від постачальника потрібно три дні. Далі він може замовляти необхідну кількість упаковки, якщо запасів залишатиметься на тринадцять днів (10 днів – норма, 3 дні – на доставку).

Натомість, непрограмовані рішення є порівняно неструктурованими і, крім того, трапляються зрідка. Рішення Kimberly-Clark про продаж частки бізнесу, пов’язаногоз деревообробною промисловістю, і перехід до виробництва товарів широкого вжитку та наступне рішення про придбання Scott Paper є непрограмованими.