26. Ос харак м ххі століття, визначені американським вченим п. Друкером.

Друкер визначив 7 нових харак-к М ХХІ ст., які розшир і поглибл нову парадигму М як науки і практики. Це, зокрема, такі положення: 1)М є визначал структурою всіх і кожнорг-ії (бізнесов, неприбутк, громадськ, орган влади); 2)не існує єдиноправилорганізацст-ри. Необхнавчитвиявл, вибудов і перевір на практ такі організацстру-ри, які відповідпоставл меті; 3) людьми не потрібкерув, їх слід скеровуват на те, щоб вони могли максимал продукт використ свої специф навики і знання; 4)фундаментом д-сті М повинна стати сприйнята споживач цінність та рішення споживача відносно розподілу його дох, а не існуючі виробнич технології та форми кінц використання продукції; 5) М повинен орієнтув на результат і ефективність на всіх етапах економіч ланцюга. Сфера д-сті М не повинна обмежуват юридично; 6) практика М, причому не тільки у комерц сфері, все більше буде визначатись інтересами комп, а не політич інтерес держави; 7) до сфери уваги і відповідал М входить все, що будь-яким чином впливає на продуктивн організації і результатив її д-сті всередині орг.-ії або за її межами

27.Технологія менеджменту: сутність, елементи та забезпеченняфункціонування. Технологія менеджменту – цесукупністьформальних та неформальнихприйомівуправлінськоїдіяльності, якіздійснюються у певнійпослідовності. Технологія менеджменту включає: послідовність і процедуриреалізаціїфункційуправління, систему і порядок документообігу на підприємстві, порядок використаннявизначеноїсукупностітехнічнихзасобів для роботи з інформацією (збір, переробка, збереження, використання). Технічнізасоби, щовикористовуються в процесіздійсненняфункційуправління, формуютьтехнікууправління. До технікиуправління належать такожзасобизбору, опрацювання, зберігання та передачіінформації. Основнівимоги, щовисуваються до технології менеджменту: - формулювання проблем, розробка і вибіррішеннямають бути сконцентровані на тому рівніієрархіїуправління, де для цього є відповіднаінформація; - інформаціямаєнадходитивідусіхпідрозділівфірми, щоперебувають на різнихрівняхуправління і виконуютьрізніфункції; - вибір і прийняттярішеньмаютьвиражатиінтереси і можливості тих рівнівуправління, на які буде покладеновиконаннярішенняабоякізацікавлені в йогореалізації; - суворедотриманняпідпорядкованості у відносинахієрархіїуправління, жорсткадисципліна, високавимогливість. Щоб правильно організуватикожнийфункціональнийпроцес у системіуправління, менеджеру необхідно: визначатикількість, послідовність і характер операцій, котріскладаютьцейпроцес, підібрати (розробити) для кожноїопераціївідповідніспособи, прийоми (методику), технічнізасоби, визначитиоптимальніумовипротіканняпроцесу в часі та просторі.

28. Закони менеджменту

Закон – категорія, що відображає істотні, загальні й стійкі відносини залежності між предметами і явищами об’єктивної дійсності, які повторюються й випливають з їхньої сутності.

Можна виділити такі основні закони менеджменту

1.     Закон спільності цілей

Ефективна спільна діяльність людей в організації можлива тільки за наявності спільної мети. І навпаки, відсутність спільної мети робить працю людей безглуздою.

2.     Закон поділу праці

Цей закон відображає сутність менеджменту як виду діяльності людини. До змісту цього закону входить така категорія, як спеціалізація управління.

3.     Закон зовнішнього доповнення

Будь-яка організація повинна мати потенціал, здатний компенсувати наслідки, зумовлені різного роду зовнішніми збурюваннями, вплив яких на організацію не може бути завчасно передбачений.

4.     Закон інерції

Для ефективної діяльності будь-якої організації, яка піддається впливу різноманітного зовнішнього середовища, необхідно, щоб інформація про результати її власних дій передавалася їй як частина тієї інформації, відповідно до якої вона повинна продовжувати функціонувати й далі, зберігаючи свої властивості.

5.     Закон економії часу

Цей закон пов’язаний із продуктивністю, яка показує міру використання часу, затраченого на одержання результату. Продуктивність є головним джерелом економічного зростання організації

29. Закономірності менеджменту

Закономірність – це первісне формулювання закону на початку його теоретичного осмислення і дослідження. Серед основних закономірностей менеджменту виділяють такі:

1) процесу менеджменту;

2) методів та функцій менеджменту;

3) внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;

4) управлінських рішень;

5) залежність результативності та компетентної діяльності органу управління (менеджера);

6) розвитку менеджменту та інші.

Визначені та інші закономірності менеджменту мають об'єктивний характер, тобто вони не залежать від волі та свідомості людей і проявляють себе, здійснюються лише через свідому, доцільну діяльність людей, спрямовану на реалізацію власних інтересів.