V. За періодами клінічного перебігу.

1. Період компресії.

2. Посткомпресійний період:

• Ранній (1 – 3-я доба),

• Проміжний (4 – 18-а доба),

• Пізній (понад 14 – 18 діб).

VI. Комбіновані ураження:

1. СТЗ + опіки.

2. СТЗ + відмороження.

3. СТЗ + радіаційні ураження.

4. СТЗ + отруєння чадним газом, природним газом, алкогольне сп’яніння.

Чинники у розвитку СТЗ:

1. Больове подразнення.

2. Травматична токсемія (всмоктування продуктів розпаду тканин).

3. Плазмо- і крововтрата (набряк здавленої частини тіла).

Клінічна картина:

І. Період компресії:

• Свідомість збережена (частіше), іноді депресія,

• загальмованість, апатія, сонливість, може бути сопор або втрата свідомості. Рідше – збудження.

• Скаржаться на біль і відчуття розпирання в здавленій ділянці тіла.

• З’являється спрага.

• Дихання утруднене.

ІІ. Ранній посткомпресійний період (1 – 3 доба):

• Ознаки травматичного шоку – виражений больовий синдром, психоемоційний стрес, нестабільність гемодинаміки.

• Скаржаться на біль, загальну слабкість, запаморочення, нудоту, спрагу.

• Спостерігається холодний піт, тахікардія, гіпотензія.

• Шкіра в зоні компресії ціанотична, мармурова, крововиливи, мацерація.

• Місцями – пухирі, фліктени, заповнені серозною або геморагічною рідиною.

• Набряк швидко наростає, стає дерев’яної щільності.

• Ознаки плазмовтрати та ендогенної інтоксикації (нездужання, млявість, загальмованість, нудота, повторне блювання, гіпертермія, тахікардія, задишка, гіперкоагуляція та гемоконцентрація. Діурез різко знижується, сеча червона, з високою густиною і кислотністю).

ІІІ. Проміжний посткомпресійний період (4 – 18 доба):

• Розвиток ГНН і проявляється після виходу постраждалого зі стану шоку.

• Починається з «уявного благополуччя» - повне поліпшення самопочуття, а на 2 – 3-й день стан різко погіршується.

• Спостерігається головний біль, адинамія, загальмованість, навіть кома, судоми, тахікардія.

• Турбує нудота, часте блювання, спрага.

• Знижується функція нирок, олігурія, інколи анурія.

• При тяжкому ступені ГНН – поліорганна недостатність.

ІV. Пізній посткомпресійний період (відновний) – понад 14 – 18 діб:

• Поступове відновлення функцій уражених органів.

• Залишкові явища зберігаються тривалий час – поліневрит, біль, гіпо- і атрофія м’язів, контрактури суглобів.

Перша допомога:

Невідкладні заходи:

- закритий масаж серця,

- ШВЛ,

- тимчасове спинення кровотечі.

1. Усунення болю – до звільнення постраждалого від здавлення:

• наркотичні анальгетики (1% р-н морфіну, 2% р-н омнопону, 2% р-н промедолу),

• ненаркотичні анальгетики – поєднують з транквілізаторами, антигістамінними препаратами і нейролептиками,

• новокаїнові блокади (футлярні, провідникові блокади).

2. Визначення показань для накладення джгута:

• явні ознаки нежиттєздатності кінцівки,

• при ушкодженні магістральних судин.

3. Інфузійна терапія:

• кристалоїдні речовини,

• Бікарбонат натрію,

• Колоїдні розчини.

4. Імобілізація ушкодженої кінцівки.

5. Обкладення льодом.

6. Лужне пиття.

Лікування:

І. Консервативне.

Ранній післякомпресійний період:

1. Інфузійна терапія – р-н Рінгера, диполь, трисоль, поліглюкін (не більше 800 мл), реополіглюкін.

2. Дезінтоксикаційна терапія – гемодез, полідез, неокомпенсан.

3. Трансфузійна терапія – альбумін, плазма.

4. Серцеві глікозиди.

5. Кортикостероїди.

6. Антикоагулянти та антиагреганти.

Проміжний післякомпресійний період:

1. Форсований діурез.

2. Гемодіаліз.

3. Перитонеальний діаліз.

4. Плазмаферез.

5. Гемосорбція.

ІІ. Оперативне.

1. Фасціотомія (частіше).

2. Фасціотомія з некректомією.

3. ПХО з фасціотомією.

4. Ампутація.

5. Екзартикуляція.

Показання до фасциотомії:

• Виражений прогресуючий набряк кінцівки,

• Прогресуючі порушення лімфо- і кровообігу,

• Ішемічна контрактура окремих груп м’язів,

• Гнійна, неклостридіальна інфекція.

Показання до ампутації:

• Руйнування кінцівки,

• Гангрена кінцівки,

• Прогресуюча загальна і ранова інфекція,

• Повторні, арозивні кровотечі з магістральних судин.