Висновки

Лад — звуковисотна організація інтонаційного процесу, заснована на функціональній супідрядності тонів.

Лад — система звуковисотних відношень, феномен логічної диференціації тонів. Кожен лад має свою специфічну виразність, обумовлену сукупністю ладових інтонацій, що поєдналися в ньому.

Акустичні передумови формування ладової системи кореняться в структурі обертонового ряду. Особливу роль при цьому відіграють його перші 6 обертонів, що породжують насиченість мажорного тризвуку, а також 3-й обертон, який утворює інтервал квінти – будівельний „атом” класичного мажоро-мінору.

Стрій — абсолютна висота звуків музичної системи, виражена в конкретних математичних величинах. Види математичних строїв: піфагорійський, чистий, рівномірно-темперований. Перший придатний для одноголосно-мелодичного звучання, другий – для багатоголосно-акордового, третій – для всіх видів музичних фактур.

Еволюція ладу:

1 Первинні ладові утворення, мало об’ємні ладові структури, монодійні лади, модальність	Централізовані, 7-ступеневі гармонічні лади, класична тональність	Монодично-гармонічні лади, розширена тональність, пантональність, індивідуалізація ладових структур
Від давніх часів до ХУІІ ст..	XVII-XVIII ст.	XX ст.

Модальність і тональність — два історично різні етапи ладового мислення.

Тональність у вузькому розумінні – абсолютно-висотне положення ладу.

Тональність у широкому розумінні – складна ладова структура, що інтегрує в одне ціле відносно-висотній абсолютно-висотні відношення.

Модальність — організація звуковисотної єдності на звукорядній основі.

У процесі еволюції виникали різноманітні види тональних взаємовідношень, що набували особливої актуальності у рамках тієї або іншої художньо-стильової системи.

Паралельні тональності — мажор і мінор, що мають однакові ключові знаки і спільний звуковий склад натурального виду. Тонічні тризвуки паралельних тональностей мають спільну терцію і віддалені один від одного на малу терцію з верхнім положенням мажору. Це найближче тональне співвідношення протилежних ладів.

Однойменні тональності – тональності мажору і мінору, що мають спільну тоніку. Різниця між ними – у три ключових знаки (у бік діезів – для мажору). Співвідношення однойменних тональностей трапляється в народній музиці рідше, ніж їх паралельний зв'язок. Вони розвивалися переважно разом із класичною дволадовою системою натурального мажору й гармонічного мінору. На тлі спільної тоніки дуже яскраво проступають ладові розходження, і колористичний ефект зміни однойменних тональностей набагато вищий, ніж паралельних.

Енгармонічно рівні тональності – тональності однакового ладового нахилу, що мають енгармонічно рівні тоніки. Сума ключових знаків пари таких тональностей дорівнює 12. Явище тонального енгармонізму стало можливим лише завдяки утвердженню рівномірної темперації. Існує три пари енгармонічних тональностей, що мають однаковий звуковий склад, однак різняться за позначенням. Серед широковживаних тональностей (що мають у ключі не більше 7 знаків) це: Cis-dur (7 дієзів) = Des-dur (5 бемолів); Fis-dur (6 дієзів) = Ges-dur (6 бемолів); Ces-dur (7 бемолів) = H-dur (5 дієзів).

Однотерцієві тональності – мажорна й мінорна тональності, тонічні тризвуки яких мають спільний терцієвий тон. Їх тоніки віддалені одна від одної на півтон: мажор на півтон нижче від мінору.