Загальні ладові характеристики

Стійкість – нестійкість або опорність – неопорність – загальні характеристики ладової функціональності. В обох випадках має місце протиставлення статики і динаміки, проте радіус і сила їх дії різні.

Стійкість — „абсолютний спокій”, що не потребує подальшого руху, якість, зосереджена в одній точці ладової системи; устой - центр тяжіння всіх нестійких елементів ладу.

Опорність — функція „відносного спокою”, не прив'язана до одної ладової точки; опора — місцевий центр тяжіння нестійких, розташованих поряд елементів, що зберігає потенційну здатність до подальшого руху і підпорядковується устою. Відсутність жорстко закріплених, стабільних ладових тяжінь припускає співіснування кількох опор, між якими не утворюється стійких форм функціональних відношень.

Опорність може виникати з ритмічного акцентування того чи іншого тону, кількаразового повернення до нього в процесі мелодичного розгортання і под. Нестійкість і неопорність характерні для функції динамічної спрямованості до точки абсолютного або відносного спокою. Ця спрямованість диференціюється за силою (визначається віддаленістю від „цілі”), спрямованістю (висхідне або низхідне тяжіння), визначеністю (точно спрямоване або невизначено спрямоване) та іншими, більш специфічними якостями.

Функціональна одиниця ладу

З алежно від типу функціональної одиниці лади відповідно дістали назву — монодичні (мелодичні) або гармонічні. Для монодичних ладів важливими є мелодичні зв'язки тонів, що виникають із плавного, поступеневого руху; для гармонічних — функціональні співвідношення акордів. Останнє породжує можливість утворення ієрархії тяжінь: не-акордовий тон тяжіє до акордового, дисонанс — до консонансу, нетонічні акорди — до тонічних, побічні тональності — до головної. Октавні або неоктавні лади виникли як явище функціональної тотожності або відмінності тонів, розміщених на відстані октави один від одного. Неоктавні лади характерні насамперед для одноголосної музики, феномен же октавної тотожності — результат розвитку багатоголосся. Становлення октавних ладів було поступовим, пов'язаним із виникненням різних змішаних форм.

Централізовані або нецентралізовані лади розрізняються за наявністю або відсутністю однозначного, яскраво вираженого стійкого центру — ним може бути як окремий тон, так і акорд.

Уявимо наочно стадійність історичної реалізації відзначених ладових якостей:

Нецентралізовані	Централізовані	Синтез
Монодичні	Гармонічні	Монодично-гармонічні
Неоктавні	Октавні	Синтез

У цій схемі реально значущим є лише горизонтальний напрямок. Вертикальний аспект не можна розглядати як абсолютний. Наприклад, монодичні лади можуть бути не лише неоктавними, а й октавними, не тільки нецентралізованими, а й централізованими (і навіть слабко централізованими), тобто варто визнати існування цілої низки змішаних форм, без яких не відбувається еволюція будь-якого явища.

Особливого значення в процесі ладової кристалізації набула стійка класична форма ладу, що на тривалий історичний період об'єднала в собі централізованість, октавність, гармонічну функціональність.

Синтезуючий етап, що характеризується утворенням монодично-гармонічних ладів, підсумовує досягнення двох попередніх стадій. Знову на перший план висувається принцип мелодичного тяжіння, гармонія позбавляється старого ладофункціонального навантаження і сполучається з одноголосною логікою ладової організації.

Будь-яку ладову якість, таким чином, слід розглядати в динаміці її історичної еволюції.