59.Етичні ідеї Володимира Мономаха

Моральні ідеї Володимира Мономаха стверджували ідеали християнської поведінки: "Їжі та напоям бути без шуму великого, при старих мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодшими любов мати, без лукавства розмовляючи, побільше розуміти; не лютувати словом, не хулити у розмові, не сміятися багато…". У знаменитому "Повчанні", що містить низку моральних настанов, Володимир Мономах висвітлює проблеми соціально-педагогічного змісту, й виступає проти вбивств, лінощів.

Питання людини, сенсу і призначення її буття, що вона може в житті, займають одне з центральних місць у "Повчанні Володимира Мономаха", як і в інших київських книжників. Його постановка значною мірою була зумовлена моральними аспектами християнства, яке допомогло не тільки відкрити людину, а й усвідомити нею почуття власної гідності, переосмислити відповідальність за свої діяння, усвідомити себе особистістю.

60. Чинники, які впливають на розвиток людини.

На процес розвитку впливають різні чинники, які зумовлені об'єктивними та суб'єктивними причинами, а також особливостями соціально-економічного розвитку суспільства. Ті чи ті чинники впливають на зміст, форми, засоби й методи виховання.  Об'єктивні чинники — це особливості будівництва незалежної України, відродження національної самобутності українського народу, особливості розвитку виробничих відносин, засобів виробництва, розвиток господарства на засадах ринкових відносин, розширення меж приватної власності, розширення масштабів спілкування з громадянами інших країн, особливості соціально-економічного розвитку, вплив урбанізації, природне середовище.  Суб'єктивні чинники — це соціально-педагогічна діяльність сім'ї, діяльність громадських організацій, а також навчально-виховних закладів (дитячих ясел і садків, загальноосвітніх та професійних закладів освіти, позашкільних виховних закладів) в особі їх працівників, цілеспрямована діяльність засобів масової інформації (література, кіно, телебачення та ін.), закладів культури й мистецтва (театри, музеї тощо).

61. Моральні традиції та звичаї Європейських країн.

Моральні традиції та звичаї є регуляторами дійлюдинивсуспільстві , служать засобом формування моральних якостей , культурного рівня і духовних цінностей .

Головною функцією традицій виступає функція виховання . На досвіді поколінь будується процес формування моральної свідомості індивіда , його стереотипи соціальної поведінки , моральні ідеали , яких він іде . Традиції постійно збагачуються новим досвідом людських взаємин. Моральні звичаї також є загальноприйнятими і історично сформованими . Але на відміну від традицій — це правила і норми , які регулюють взаємини людей і , виходячи з яких , будується їх поведінку. Закріплені y свідомості людини моральні звичаї стають його звичкою. Звичаї — це правила поведінки , закріплені в соціальній групі людей , засновані на рівні свідомості , культури і звичок людини. Традиції та звичаї протягом всієї історії життя людства служили засобом закріплення моральної досвіду у свідомість людей , сприяли формуванню певного типу особистості . Особливості їх виховного значення полягають у тому , що вони не стосуються певного віку людини , вони універсальні для всіх вікових груп . Скільки людей проживає у суспільстві , стільки на нього впливають традиції і звичаї. Постійний вплив їхніх вимог розвиває світовідчуття людини, її почуття , підвищує його культурний рівень , впливає на його поведінку і вчинки. Можна сказати , що моральні традиції та звичаї служать засобом формування у людини системи світогляду і ставлення до навколишнього світу . 62. Особливості розуміння щастя у філософії Сковороди

Філософ-гуманіст був твердо переконаний у тому, що справжнє щастя людини полягає не в багатстві або насолоді, не в марній славі і владі, а в розумному задоволенні матеріальних і духовних потреб, у душевному спокої, в корисній праці, яка вдовольняє потреби людини і суспільства.

Він вважає, що щастя людини—в ній самій, у тому, щоб упізнати свій власний внутрішній світ, здружитися з собою, бути добрим до всіх, любити людей.

Бути щасливим — це пізнати себе, свою природу, взятися за споріднену працю, тобто таку, для якої ти народжений, яка відповідає твоїм природним здібностям і нахилам, яка приносить радість і задоволення.

Досягти загального щастя, підкреслює філософ, можна тільки завдяки працьовитості. Кожна людина повинна працювати, але працювати відповідно до своїх природних здібностей.