Розділ 1 балет росії на межі двох століть

Коли в інші види мистецтва прийшов реалізм, європейський балет опинився в стані кризи і занепаду. Він втратив змістовність і цілісність і був витіснений феєрією в Італії, мюзік-холом в Англії. У Франції він перейшов у фазу консервації відпрацьованих схем і прийомів. Тільки в Росії балет зберіг характер творчості, де склалася естетика гранд балету, академічного балету – монументального спектаклю зі складними танцювальними композиціями і віртуозними ансамблевими і сольними партіями. Творець естетики академічного балету – М. Петіпа, французький танцівник, в 1847 році приїхав до Росії. Створені ним у співдружності з Л. Івановим (1834–1901) і композиторами П. Чайковського і А. Глазуновим балети «Спляча красуня» (1890), «Лускунчик» (1892), «Лебедине озеро» (1895), «Раймонда» (1898), «Пори року» (1900) стали вершинами класичного симфонічного балету і перемістили центр хореографічної культури в Росію [17].

Розділ 2 найвидатніші викладачі, які працювали над методикою викладання классичного танцю, початку двадцятого століття

2.1 Викладачі Петербурзького балетного училища – х. Йогансон і е. Чеккетті

Велика заслуга в розвитку російського балетного академізму належить Християнові Петровичу Йогансону (1817–1903) – шведу за походженням, але довгі роки прожив в Росії і який став справді російським художником. Учень А. Бурновіля, Х. Йогансон досконало знав класичний танець, був чудовим партнером; його виконавська манера відрізнялася витонченістю і віртуозністю. Приїхавши в Петербург в 1841 році, Х. Йогансон спочатку танцював, а потім, з 1860 року, став викладати в балетному училищі. Ретельно вивчивши російську систему хореографічної освіти і спостерігаючи протягом довгих років російських виконавців, Х. Йогансон створив свою, йогансоновську систему викладання, і головним в цій системі був розвиток в учнів індивідуальності, особливостей природних даних, найбільш яскравих граней таланту [6, с. 120].

2.2 Послідовники батьківських традицій Павло Андрійович Гердт і Єлизавета Павлівна Гердт

Павло Андрійович Гердт з'явився на світ 22 листопада ( 4 грудня ) 1844 року. Закінчивши в 1864 році Петербурзьке театральне училище, де його педагогами були М. Петіпа і Х. Йогансон, П. Гердт вступив на театральну сцену Петербурга.

2.3 Віртуоз дуетного танцю Микола Легат

Микола Легат народився 15 (27) грудня 1869 року. Його дід, швед за національністю, був театральним машиністом. Мати, М. Семенівна, уроджена Гранкен, і батько, Густав Іванович, – випускники Петербурзького театрального училища, вони займали провідне становище в петербурзькій і московської трупах: мати як характерна танцівниця і пантомімні актриса, батько – як перший танцівник і балетмейстер. Своїх п'ятьох дітей батьки також віддали вчитися балету.

2.4 Захисник академічного танцю Василь Тихоміров

Народився 29 березня 1876 року в Москві і перші уроки балетного мистецтва отримав в московській школі [16]. Першим його вчителем був соліст Большого театру І. Єрмолов [6, с.155]. Однак здібності юного танцівника були настільки очевидні, що в 1891 році його перевели в Петербурзьке хореографічне училище, де рівень викладання на той момент був вищий [16]. Тут він вчився у П. Гердта, П. Карсавіна, А. Ширяєва, вивчав методику викладання Х. Йогансона та Е. Чеккетті, бачив праці М. Петіпа, танцював в його виставах [6, с. 155]. Проте серце