Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка Матвійчук посібник.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
900.61 Кб
Скачать

2. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та способи погашення

Залежно від співвідношення між доходами й видатками розрізняють такі види бюджету:

1) профіцитний – бюджет, де доходи перевищують видатки;

2) дефіцитний – бюджет, де видатки перевищують доходи;

3) збалансований (нормальний) – бюджет, де доходи та видатки врівноважені.

Профіцитний бюджет вважається найкращим, коли його доходи сформовані переважно за рахунок неподаткових надходжень, наприклад, рентних платежів. В іншому випадку існування профіциту бюджету означає надмірне оподаткування суб’єктів господарювання. Нормальним явищем у період кризи вважається виникнення дефіциту бюджету. Під час кризи доходи населення та фірм скорочуються. Водночас зменшується й обсяг податкових надходжень у державний бюджет, тоді як кількість соціально незахищених, а відповідно й загальна сума соціальних трансфертів зростатиме. У таких випадках витрати будуть більші за доходи, що формує дефіцит бюджету.

Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є небез­печним. Якщо він не перевищує 2-3 %, він не є небезпечним; якщо ж він перевищує 3 %, існує загроза інфляційних явищ в економіці.

Причини бюджетного дефіциту:

  • спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

  • збільшення державних витрат на розвиток військово-про­мислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

  • значний сектор "тіньової економіки", що уникає сплати податків;

  • зростання витрат на утримання управлінського апарату;

  • непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ре­сурсів тощо.

Немає жодного оптимального способу покриття бюджетного дефіциту. Кожен з них має свої переваги та недоліки.

До способів збалансування бюджету належать:

1) жорстка економія коштів, що передбачає скорочення державних витрат. Вона є необхідною умовою для подолання бюджетного дефіциту, проте, як правило, використовується в комплексі з іншими. Основні проблеми скорочення урядового споживання пов’язані з тим, що зменшення витрат може призвести до погіршення якості суспільних послуг (наприклад, в освіті, медицині) тощо.

2) збільшення доходів бюджету шляхом підвищення оподаткування, рентних платежів, проведення приватизації тощо. Проте такі урядові рішення мають прийматися з огляду на стан ділової активності в країні. Наприклад, в умовах кризи збільшення оподаткування є неефективним та ін.

3) монетизація бюджетного дефіциту, тобто емісійний шлях покриття бюджетного дефіциту шляхом додаткового випуску грошей. Його переваги полягають у швидких темпах погашення бюджетного дефіциту та зменшенні процентних ставок у банках, що стимулюють підприємців брати позику для інвестування. Проте невідповідність між кількістю грошей та потребами товарообігу (вартістю виробленого товару) спричинить розвиток інфляційних процесів, унаслідок якого знецінюються реальні доходи населення та податкові надходження державного бюджету. Цей метод покриття бюджетного дефіциту є найбільші інфляційним.

4) внутрішня позика (облігаційна позика) – позика у домогосподарств чи фірм шляхом випуску та продажу цінних паперів. Продаючи цінні папери, держава зобов’язується через визначений проміжок часу повернути економічним суб’єктам їх кошти та додатково нарахувати відсоток (подібно до депозитних рахунків у банках). Натомість вона використовує ці кошти для покриття бюджетного дефіциту. Проте такий економічний захід виправданий лише в умовах необхідності приборкання інфляційних процесів.

5) зовнішня позика – позика закордоном (в іноземних держав, організацій тощо). Основна перевага – можливість отримання значних за обсягом запозичень. Її небезпека полягає в тому, що за рахунок погашення таких бюджетних дефіцитів зростає зовнішній борг та з’являється потреба в його погашенні. Крім того, необхідність сплати процентів для погашення боргу лише збільшує бюджетний дефіцит наступного періоду. У зв’язку з цим вважається ефективним використання коштів зовнішньої позики переважно на капітальні видатки, а не на поточне споживання.