Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка Матвійчук посібник.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
900.61 Кб
Скачать

2. Форми і процес кругообігу капіталу

Для підприємства важливі практичні аспекти використання капіталу, тому капіталом підприємства називається грошова оцінка його майна. У капітал підприємства, крім вартості машин, обладнання, будівель, сировини включаються вартість інших факторів виробництва (наприклад, земля), грошові кошти та інші фінансові активи, які можна використати для придбання факторів виробництва.

Різні елементи фізичного капіталу по-різному використовуються в процесі виробництва. Одна частина капіталу використовується одноразово і повністю споживається у кожному виробничому циклі (сировина, матеріали), друга функціонує тривалий час і споживається упродовж декількох виробничих циклів (будівлі, споруди, обладнання). Перша частина називається оборотним капіталом, друга – основним.

Оборотний капітал свою вартість переносить на вартість виготовленого продукту повністю і відразу в кожному виробничому циклі. Основний капітал – частинами упродовж декількох виробничих циклів.

В процесі використання основний капітал зношується. Розрізняють фізичний знос і моральний знос.

Фізичне зношування відбувається як під час виробництва, так й під впливом сил природи. Втрати від фізично­го зносу машин та обладнання можуть бути скорочені за раху­нок поточного та капітального ремонтів. Моральне старіння виявляється у втраті доцільності подальшої експлуатації основних засобів через появу дешевих або досконаліших засобів праці.

Частина вартості основного капіталу, яка включається у вартість виготовленого продукту називається амортизаційними відрахуваннями. Амортизація - процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування.

В процесі відтворення змінюються функціональні форми промислового капіталу. На ринку ресурсів грошовий капітал підприємець витрачає на фактори виробництва, які мають форму товару. В результаті грошовий капітал перетворюється у виробничий. В процесі виробництва створюється товар, який має більш високу вартість (додану вартість) і виробничий капітал перетворюється у товарний. Додана вартість, яка втілена у товарі, повертається підприємцю після реалізації його на ринку. На цій стадії товарний капітал перетворюється у грошовий.

Послідовне перетворення капіталу з однієї форми в іншу називається кругообігом. Кругообіг капіталу як процес, що безперервно повторюється, називається оборотом капіталу. Оборот капіталу не співпадає з його кругообігом. В результаті кожного кругообігу капіталу підприємцю у грошовій формі повертається лише частина авансованого капіталу. Повний оборот капітал здійснює в тому випадку, якщо вся авансова вартість повертається власникові в грошовій формі.

Отже, оборот капіталу це безперервно повторюваний круго­оборот капіталу в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

3. Відсоток та фактори його зміни

Cтавка відсотку – це ціна, яку позичальник має заплатити кредитору за використання грошей упродовж певного періоду, тобто це плата за користування капіталом.

В умовах інфляції визначають номінальну і реальну ставку відсотку. Відсоткова номінальна ставка - це ціна, яку сплачує позичальник кредиторові за надані в користування кошти і виражається в незмінних грошових одиницях. Реальна відсоткова ставка - це номінальна ставка, скоректована на темп інфляції. Щоб розрахувати реальну відсоткову ставку, слід від номінальної ставки відняти відсоток інфляції.

Прийняття рішень з інвестування залежить від величини реальної ставки відсотку. Ставки відсотку диференційовані і на це впливають різні фактори:

- ризик - якщо зростає ймовірність того, що позичальник вчасно не сплатить позику, то ставка відсотку буде підвищуватися;

- термін - для довгострокових позик ставка відсотку, як правило, підвищується порівняно з короткостроковими;

- величина позики - за інших рівних умов ставка відсотку є відносно більш високою для меншої позики ніж для великої;

- монопольне становище кредитора на ринку. Монопольне становище кредитора дозволяє йому штучно підвищувати ставку відсотку;

-      загальний стан економічної кон'юнктури;

-      попит і пропозиції на ринку капіталу;

-      темпи інфляції.