Питання для перевірки знань:

1. У чому полягає зміст закону попиту і пропозиції?

2. Які чинники зумовлюють зміну обсягу попиту, а які - зміну в попиті?

3. Наведіть приклад факторів, які впливатимуть на скорочення обсягу пропозиції.

4. Який нахил має крива попиту? Наведіть приклад факторів, які зумовлять зміщення кривої попиту вправо.

5. До якого виду еластичності належить пропозиція землі?

6. Наведіть приклад товарів з абсолютно еластичним та абсолютно нееластичним попитом.

7. Як утворюється рівноважна ціна в умовах зміни попиту і пропозиції?

Тема 7. Підприємництво в ринковій економіці

1. Підприємництво: суть, основні принципи та функції.

2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

3. Види підприємств за розміром та формою власності.

4. Об’єднання підприємств у ринковій економіці.

1. Підприємництво: суть, основні принципи та функції

Підприємництво (підприємницька діяльність) – самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) є:

• громадяни України та інших держав, необмежені законом у правоздатності та дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, передбачених законом;

• держава.

Підприємництво здійснюється у виробництві, торгівлі, фінансовій сфері та комерції (рис. 1).

Рис. 1. Різновиди підприємницької діяльності

Основні функції підприємництва:

1) мобілізація капіталу та інших виробничих ресурсів для досягнення найкращих результатів;

2) організація виробництва, збуту, реклами продукції, маркетингу, управління ними;

3) новаторство, обґрунтування і впровадження нових ідей і творчої ініціативи.

Чинне законодавство України певною мірою обмежує мож­ливість займатися підприємницькою діяльністю деяким кате­горіям громадян: військовослужбовцям; службовим особам органів прокуратури, державної безпе­ки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату; представникам органів державної влади та управління; громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

Основними принципами підприємницької діяльності є:

- вільний вибір видів діяльності;

- залучення на добровільних засадах майна та коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів;

- вільний найм працівників;

- вільне розпорядження прибутком після внесення платежів, встановлених законодавством.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

1. самостійність;

2. новаторство;

3. ініціатива;

4. творчість;

5. ризиковість;

6. економічна та соціальна відповідальність;

2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність здійснюється через певні орга­нізаційні структури — підприємства. Підприємство розглядається як організація, економічний та правовий суб’єкт, що здійснює виробничу діяльність і має господарську самостійність.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Юридична особа — це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.

За формою організації підприємств розрізняють:

1. індивідуальне (одноосібне володіння);

2. товариство (партнерство);

3. корпорація.

Одноосібне володіння – це одна із перших форм організації підприємництва. Індивідуальне підприємство (приватнопідприємницька фірма) є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відпо­відальність за управління. Підприємець є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

1. економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів ви­робництва, напрямів використання доходу тощо;

2. оперативність, відносна простота заснування, незначні витрати на організацію виробництва;

3. повна самостійність, свобода і оперативність підприємницьких дій;

4. привласнення всього прибутку та можливість вільно розпоряджатися ним (крім сплати частини податків), наявність на цій основі високоефективних стимулів до праці;

5. досить простий механізм оподаткування.

Недоліки індивідуальних підприємств:

1. мають місце труднощі із залученням великих капіталів, а власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця здебільшого не вистачає для розвитку своєї справи;

2. обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП;

3. відсутність спеціалізованого менеджменту, що негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності, адже одноосібний власник сам виконує всі управлінські функції;

4. відповідальність власника підприємства за зобов’язання не лише активами підприємства, а й своїм особистим майном;

Партнерство (товариство) — форма організації підприємства, за якої дві або більше осіб (у тому числі юридичних) об’єднують своє майно, стають співвласниками створеного підприємства, спільно управляють виробництвом і власністю, розподіляють прибуток і несуть спільну відповідальність за свої зобов’язання (рис. 2). Партнерство створюється на основі договору, яким регулюються права й обов'язки партнерів (пайовиків), участь у спільних витратах, розподіл прибутку, поділ майна.

Рис. 2. Види господарських товариств

Повне товариство — об'єднання громадян та (або) юридич­них осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну відповідальність за зобов’язання підприємства – як розмірами свого внеску, так і особистим майном

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариства з обмеженою відповідальністю – їх учасники відповідають за зобов’язання партнерства у межах внесених ними вкладів, що передбачає відповідний механізм розподілу прибутків тощо. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) — об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на ос­нові договору. Воно складається із дійсних членів (комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобо­в'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.

Переваги товариств над одноосібними підприємствами:

• зростання фінансових можливостей (внаслідок злиття капіталів декількох осіб);

• більша довіра з боку кредитних установ;

• зниження ризику банкрутства;

• вдосконалення процесу управління виробництвом і власністю (внаслідок спеціалізації учасників на виконанні окремих управлінських функцій)

Недоліки товариств:

- ускладнення процесу вироблення і прийняття управлінських рішень (внаслідок необхідності узгодження його між учасниками);

- необхідність відповідальності окремих осіб за неправильні рішення, від яких партнерство не застраховане;

- внаслідок заборони учасникам товариств з обмеженою відповідальністю продажу їх вкладів (паїв) на відкритому ринку в разі виходу одного з них з партнерства інші учасники або треті особи зобов’язані викупити його частку.

Корпорація (акціонерне товариство) — це організація, яка має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій, власники яких несуть обмежену відповідальність, що визначається їхнім внеском у акції. Вона засвід­чує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціо­нерні товариства бувають закритого (ПрАТ) та відкритого типу (ПАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі (ПАТ) — випускають акції, які вільно купують та продають.

Переваги акціонерних товариств:

• можливість збільшити джерела фінансування для розширення виробництва (за рахунок продажу цінних паперів);

• кращий (порівняно з партнерствами) доступ до кредитів банків;

• внаслідок наведених переваг – отримання можливості впроваджувати у виробництво передові досягнення науки і техніки, що зумовлює зростання продуктивності праці й зниження собівартості товарів і послуг;

• обмежена відповідальність акціонерів за зобов’язання корпорації, а отже відсутність відповідальності власним майном;

• залучення до управління виробництвом професійних управляючих (менеджерів), що сприяє вдосконаленню процесу вироблення управлінських рішень;

Недоліки акціонерних товариств:

1. організація та ліквідація AT вимагає значних витрат;

2. розбіжності в інтересах учасників AT утруднюють досяг­нення ефективного управління;

3. складна організаційна структура управління породжує бюрократизацію;

4. недосконалий механізм оподаткування в окремих країнах (так, в Україні оподатковуються і прибуток корпорацій, і доходи на акції, що особливо несправедливо для дрібних акціонерів);

5. перетворення дрібних акціонерів, внаслідок їх великої чисельності, на формальних власників, неспроможних впливати на вибір керівництва, розподіл прибутків і прийняття управлінських рішень;