2. Попит і пропозиція: сутність, закони та фактори

Ринок є середовищем, у якому взаємодіють основні суб’єкти – споживачі (покупці) та виробники (продавці). Логіку їх поведінки відображають дві ринкові сили: попит і пропозиція. Результатом такої взаємодії може бути угода про купівлю-продаж блага. За взаємодії попиту і пропозиції визначається ціна, яка є регулятором ринкових процесів.

Термін "попит" в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт здатний оплатити.

Попит – це кількість товару чи послуги, яку споживачі бажають і можуть купити за певної ціни у певний проміжок часу. Попит окремого споживача називається індивідуальним, усіх споживачів блага – ринковим.

На більшості ринків діє закон попиту, який характеризує обернений взаємозв’язок між ціною та обсягом попиту (кількістю блага, що купують споживачі). Крива попиту має спадний характер і від’ємний нахил (рис. 2).

Слід розрізняти поняття "зміна обсягу (величини) попиту" і "зміни у попиті". Зміни обсягу попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризуються рухом точки по кривій попиту. Зміни в попиті, зумовлені неціновими чинниками, змінюють положення кривої попиту, зсуваючи її праворуч або ліворуч. Зростання попиту призведе до зміщення кривої попиту праворуч, зменшення – ліворуч (рис. 3).

Спадний характер кривої попиту пояснюється ефектом доходу та ефектом заміщення. Ефект доходу означає, що у випадку підвищення ціни, реальний дохід споживачів зменшується і вони купують менший обсяг товару та навпаки. Ефект заміщення означає, що у випадку підвищення ціни, споживачі будуть заміщувати цей товар більш дешевим і тому зменшується споживання товару та навпаки.

Основні нецінові фактори – це:

1) зміна доходу споживачів. У випадку збільшення доходу попит зростає на нормальні (більш якісні) товари і зменшується на менш якісні товари та навпаки;

2) зміна смаків чи переваг споживачів. Сприятливі зміни смаків споживачів призводять до збільшення попиту, несприятливі – до зменшення;

• 3) зміна ціни на супутні товари. Супутні товари поділяються на товари-субститути (замінники) і товари-комплементи (товари, що доповнюють). Якщо зростає ціна на товар-субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а на його замінник – підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо зростає ціна на товар-комплемент (доповнюю­чий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий. Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомо­біля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо;

4) очікування споживачів на зміну ціни і доходу в найближчому майбутньому. Очікування споживачів підвищення ціни і доходу найближчим часом приводить до зростання попиту у теперішній час та навпаки;

5) зміна кількості споживачів. Збільшення кількості споживачів (під впливом міграції, сезону тощо) призводить до зростання ринкового попиту та навпаки;

6) кліматичні умови – у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо.

Виробник (продавець) представляє іншу сторону ринкових відносин – пропозицію. Вона є результатом виробництва і відображає кількість товару чи послуги, яку виробники бажають та можуть постачати на ринок за певної ціни в певний проміжок часу. На більшості ринків діє закон пропозиції, який характеризує прямий взаємозв’язок між ціною та обсягом пропозиції, тому крива пропозиції має висхідний характер та додатній нахил (рис. 4). Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Зміна ціни приводить до зміни кількості товару, що пропонують виробники і відбувається рух уздовж кривої пропозиції.

Зміна пропозиції визначається дією нецінових факторів (детермінантів), під впливом яких пропозиція може зростати і крива пропозиції буде зміщуватися праворуч, або зменшуватися і крива пропозиції буде зміщуватися ліворуч (рис. 5).

Вплив нецінового фактору на зміну пропозиції розглядається за умов, що інші фактори не діють. Основні нецінові фактори зміни пропозиції – це:

1) зміна ціни на ресурси. Підвищення ціни на ресурси призводить до зростання витрат на виробництво товару, зменшення прибутку виробників (за існуючого рівня ціни) і зменшення пропозиції та навпаки;

2) запровадження новітньої технології. Новітні технології забезпечують зниження середніх витрат, збільшення прибутку виробників і збільшення пропозиції;

3) зміна податків і дотацій. Підвищення податків і зниження дотацій збільшує витрати, зменшує прибуток і пропозицію та навпаки;

4) зміна ціни на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на ви­робництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йо­гуртів. При цьому крива SS зміститься ліворуч;

5) очікування виробників на зміну ціни у найближчому майбутньому. Очікування виробниками підвищення ціни призводить до зниження пропозиції та навпаки;

6) зміна кількості виробників. Збільшення кількості виробників призводить до збільшення пропозиції товару та навпаки.