4. Грошова маса та грошові агрегати

Грошова маса – це сукупність готівкових та безготівкових платіжних засобів, які забезпечують рух товарів і послуг в народному господарстві, і якими володіють приватні особи та держава. Емісія грошей в сучасних умовах монополізована державою.

Гроші є абсолютно ліквідними порівняно з іншими активами такими, як нерухомість, золото, цінні папери тощо. Термін «ліквідність» означає здатність фінансового активу перетворюватися на готівку без втрати вартості та часу. Проте в межах грошової маси є різні види грошових засобів, які відрізняються за рівнем ліквідності. Групування грошових засобів, що мають приблизно однаковий рівень ліквідності, називають грошовими агрегатами.

М1 – це гроші у вузькому розумінні, готівка, обіг якої здійснюється поза банками, а також це гроші на поточних рахунках у банках. Потрібно зазначити, що депозити на поточних рахунках виконують всі функції грошей і в будь-який момент можуть бути перетворені в готівку.

М2 – це гроші в більш широкому розумінні, цей агрегат включає в себе компоненти М1 + строкові депозити. Власники строкових вкладів (депозитів) отримують більш високий процент порівняно з власниками поточних вкладів, хоча в той же час вони не можуть взяти гроші з рахунку раніше умовно визначеного терміну.

Наступний агрегаг М3 включає в себе М2 + довгострокові фінансові інструменти (довгострокові депозити і ЦП).

Кожен наступний грошовий агрегат має меншу ліквідність порівняно з попереднім, проте, як правило, вищу дохідність. Наприклад, здійснити купівлю товару за готівку швидше, ніж за безготівкові гроші, для яких необхідний відповідний термінал. Водночас простіше використати безготівкові гроші агрегату М₁, ніж отримати кошти з депозиту банку, розірвавши договір. Проте депозитні рахунки, цінні папери дають можливість отримати більше доходу, ніж вільна готівка на руках у людей тощо.

5. Грошовий обіг та його закони

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і не­товарні платежі в господарстві.

Форми грошового обігу:

• безготівковий – рух грошових коштів без використання готівкових грошей, шляхом списання сум з банківського рахунка платника та зарахування на банківський рахунок отримувача.

• готівковий – у вигляді грошових знаків.

Переваги безготівкового над готівковим:

• сприяє прискоренню обігу грошових коштів суб’єктів господарювання;

• скорочує витрати обігу (друк грошей, інкасація);

• збільшує можливості державного регулювання обігу грошей.

У розвинених країнах готівка складає 5-7 % грошової маси.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса.

Загальний закон кількості грошей в обігу - (рівняння Фішера)

М – кількість грошей необхідна для обігу

P – загальний рівень цін

Q - обсяг національного виробництва

V – середня кількість оборотів грошової одиниці на рік.

Маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, має дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, то необхідно або: збільшити виробництво чи імпорт товарів, прискорити швидкість обертання грошей, скоротити грошову масу, і підвищити ціни.

Рівновага товарної і грошової маси залежить від трьох факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці.

Порушення такої рівності, на думку І. Фішера, спричиняє зростання цін чи дефіцит товару на ринку.