8. Призначення експертиз.

При розслідуванні вимагання можуть призначатися такі експертизи:

• судово-медична — в основному для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давнини і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих;

• судово-товарознавча — для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих, а також для встановлення приналежності речі до однієї партії, сорту, виготовлення її певним підприємством;

• судово-почеркознавча — для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їхніми родичами в процесі реалізації вимагання;

• криміналістична мікрооб'єктів, виявлених на одязі потерпілого і вимагачів, або на предметах, що були кинуті останніми при їх затриманні «на гарячому», а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця;

• судово-технічна документів — для встановлення тотожності матеріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, направлених потерпілому, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією ж метою;

• судово-балістична і криміналістична холодної зброї;

• наркотичних і сильнодійних речовин, виявлених у вимагачів для власного вжитку або використаних ними для приведення узятих заручників у безпорадний стан;

• вибухотехнічна — у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови від виконання вимог вимагачів;

• судово-хімічна — для ідентифікації речовини-марке-ра, виявленого на одязі та шкірних покровах вимагачів після їхнього затримання «на гарячому»;

• судово-економічна — для встановлення розміру і характеру збитків організації, що виникли в результаті погіршення її економічного стану у зв'язку з задоволенням вимог.

Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна і відеофоноскопічна експертизи. Перша призначається в основному для ідентифікації особи, чиє усне мовлення записане на фонограмі; ідентифікації вилученої у вимагачів звукозаписної апаратури; для одержання деяких відомостей про місцезнаходження заручників, їхнього емоційного стану; для характеристики невідомої особи, фонограма з записом усного мовлення якої є в розпорядженні слідства. На розв'язання фоноскопічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: скільки чоловік брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і промови; у яких умовах знаходилися особи, що телефонували потерпілому, чи велася розмова з приміщення чи з вуличного телефону-автомата або по мобільному зв'язку; які джерела і характер звуків, що супроводжують розмови; чи мав телефонний апарат які-небудь дефекти, які саме; чи не використовували злочинці якісь засоби або хитрощі, аби змінити голос, які саме; чи належить усне мовлення, записане на даній фонограмі, певним особам; чи є на поданій фонограмі ознаки монтажу; чи виготовлена дана фонограма на даному звукозаписному апараті тощо.

Об'єктами відеофоноскопічної експертизи можуть бути: відеограми (відеофонограми), отримані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів; записане на відеограму (відеофонограму) звертання захоплених заручників, а також вилучена у вимагачів під час обшуку апаратура, на якій вірогідно був зроблений такий відеозапис. У разі потреби експертному дослідженню можуть бути піддані відеозаписи, здійснені під час окремих слідчих дій (допитів, очних ставок, обшуків, пред'явлень для впізнання, експериментів).

Залежно від мети експертизи перед експертами можуть бути поставлені такі запитання: оригіналом або копією є подана на дослідження відеофонограма; чи внесені до відеофонограми в процесі її запису або після його закінчення які-небудь зміни; чи одночасно провадився запис звуку і зображення на даній відеофонограмі; чи не вносились якісь зміни під час перезапису оригіналу тощо.

Список використаних джерел:

1. Жан-Ноэль Мурэ. Пистолеты и револьверы мира. — М.: «АСТ», 1998. – 260 с.

2. Зброєзнавство: правові основи обігу вогнестрільної зброї. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства: Україна. Європа. Світ. Монографія. / За редакцією проф.. П.Д.Біленчука. – К.: Міжнародна агенція “BeeZone”, 2004. – 464с.

3. Коновалова В.Е.Допрос: тактика и психология. – Харьков: Консум, 1999. – 157с.

4. Криміналістика: Курс лекцій / П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський, Г.С.Семаков. – К.: МАУП, 2001. – 216с.

5. Криміналістика.: Підруч. для слухачів, ад’юнктів, викладачів вузів системи МВС України /П.Д.Біленчук та ін. За ред.акад. П.Д.Біленчука. – К.: АТІКА, 1998. – 416с.

6. Криміналістика : Підруч./ За ред. В.Ю. Шепітька. – Київ: “Ін Юре”. – 2001. – 684с.

7. Криминалистика: Уч. ля вузов /Отв. ред. проф. Н.П.Яблоков. – М.: Изд. БЕК, 1997. – 704с.

8. Пособие для следователя. Расследование преступлений повышенной общественной опасности/ Под ред. Н.А.Селиванова и А.И.Дворкина. – М.: ЛИГА РАЗУМ, 1998. – 446с.

9. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588с., 32 іл.

10. Скригонюк М.І. Криміналістика: підручник. – К.: Атіка, 2005. – 396с.

11. Новак Я.В. Дослідження зброї в криміналістиці: Монографія. – Біла Церква: Білоцерківський державний аграрний університет, 2006. – 89с.

228