Міністерство освіти та науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”

Кафедра видавничої справи та редагування

Реферат

з дисципліни: “Редагування навчальної та довідкової літератури”

на тему:

“Проблематика авторства художньої літератури»

Виконала:

студентка ІІІ курсу

групи ВСР-31

Вознесенська Н.В.

Керівник:

Запорожченко Ж. І.

Київ 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Створення твору...................................................................................

1.1. Ідея, мета, план..............................................................................................

1.2. Створення головних героїв...........................................................................

1.3. Будування тексту..................................................................................

Розділ 2. Видавництво..................................................................................

2.1. Етапи публікації книги ..................................................................................

2.2. Редагування тексту..................................................................................

Висновок..................................................................................

Список використаних джерел..........................................................................

Додатки..................................................................................................................

Вступ

А́втор (лат. аuctor — творець) — це фізична особа, творчою працею котрої створено твір.

Автор є творцем художнього або публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу, вигадником, письменником, композитором, винуватцем чого-небудь.

Люди потребують знань. Кожен день вони проживають у пошуці необхідної інформації, що допоможе їм зрозуміти себе. Хоча ніхто насправді не знає, що саме шукає.

Відповіді несподівано можна знайти у книжках, журналах, статтях. Це означає, що вони не втратять своєї актуальності. А отже й проблеми, що виникають під час написання цих текстів.

У письменників часто виникають питання: що необхідно донести до людей, як це зробити, як написати вдалий твір, як правильно обрати видавця і т. д. Ці питання не змінювались і не зміняться протягом століть, за винятком часових особливостей.

Відомо, що після 1990 років народжується нове покоління «Діти Індиго». Велика кількість яскравих індивідуальностей, що більш тонко сприймають світ та розвиваються швидше, ніж кожне попереднє покоління. Це дає змогу замислитись над тим, що це не тільки особливе покоління людей, але й письменників.

Це покоління має можливість та знання, які варто донести до сучасного та майбутнього суспільства. Але недостатньо досвіду та розуміння як це зробити та з чого розпочати. Адже, щоб донести певні знання світові, треба самому їх зрозуміти, побудувати послідовність та зрозумілість викладу, та оприлюднити це. Саме про ці етапи створення та розповсюдження йдеться мова у цій роботі.

«Діти індиго» — псевдонауковий термін, введений екстрасенсом Ненсі Енн Тепп для позначення обдарованих дітей, які, на її думку, мають ауру кольору індиго. Широку популярність термін отримав в кінці 1990-х завдяки згадках в джерелах, що мають відношення до руху нью-ейдж.

Дітям індиго приписують безліч різних властивостей, починаючи від високого рівня інтелекту та закінчуючи телепатичними здібностями. Стверджується також, що «діти індиго» є «новою расою людей».

Основні проблеми:визначеність у напрямку роботи, мотивація, дисципліна, послідовність викладу, гармонійність тексту, живі насичені герої, назва, вибір видавця.

Розділ 1 Створення тексту

1.1. Тема, мета, план

«Текст — це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну визначеність» (І. Р.Гальперін)

План твору – це схема композиції твору, яка будується на : основі авторського задуму, що визначає основний зміст майбутнього тексту.

«З чого почати?» - головний момент на шляху писемництва. Саме з цього починається діяльність автора, його рішення творити та будування плана роботи у голові. ( додаток 1).

Щоб написати твір, потрібен план. Це розуміють навіть ті, хто чудово досяг успіху. Незмінними залишаються три частини: вступ, основна частина і висновок. Вступ вгадує наперед основну частину, в ньому є місце вислову емоцій і почуттів, вступ захоплює і "рекламує" основну частину. Тут часто вживають епіграфи, цікаві вислови, тут задається загальний настрій твору.

В основній частині автор безпосередньо розкриває тему твору. Якщо це образ героя, то він розглядається цілісно, не залишаючи "за бортом" немаловажні зазначені автором деталі. Краще не писати до кінця не зрозумілий твір, якщо сюжетна лінія для десь втрачена. Можливо, варто перечитати твір.

Важливо для себе зазначити, що для успіху у творчості необхідно дисципліна. Коли письменник вирішив писати твір, то результат має бути щоденним. Це впливає на самовпевненість, стимулювання до дії та концентрованості на меті. Автора має створити собі режим, мінімум, який він має виконувати в день.

Відкладаючи роботу на потім, потрохи забуваєш ті деталі, що хотів використати, втрачаєш конкретність, орієнтир (напрям) діяльності та впевненість у тому, що вийде щось вправне. Окрім того, марнується час, а відстань до фіналу не зменшується.

Коли є дисципліна, набагато легше досягти мети.

Перші проблеми під час створення тексту з'являються, коли час визначити його тему, мету та складання плану.

Справа у тому, що у кожного письменника є певний список моральних якостей та норм, якими би він хотів поділитись з людством. Але не варто, обираючи тему і ідею, спиратися на це. Усі необхідні сторони можна розкрити через головних героїв та історії, які з ними траплятимуться.

Важливими складовими можуть бути думки, до яких мають прийти люди під час і опісля прочитання тексту. Можливо, це натхнення, чи впевненість, чи спокій. Вирішивши для себе, що саме може призвести до цих реакцій, можно переходити до наступного етапу — теми.

Коли в голові автора сформована певна ідея, тема є логічним розвитком.

Тема (у літературі) — коло подій, життєвих явищ, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою, яка з них постає і потребує осмислення.

Тема художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем.

Тема має бути достовірною, можливою для уяви, цікавою, насиченою образами, описами, художніми зворотами, сюжетом.

Взагалі, обирання теми та суті історії це дуже індивідуальний процес. І автор має прислуховуватись до інтуїції, адже вона є суттєвою частиною письменника. Також певне значення має те, від якого лиця викладається твір.

Складання плану також допомагає у дисципліні. Знаючи, що варто зробити, автор може більш впевнено приступити до роботи.

Не менш важлива складова структури тексту — сюжетна лінія.