2. Поняття, предмет, система і завдання криміналістики.

Криміналістика – це юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів.

Термін криміналістика (від латинського criminalis – те, що стосується злочину) вперше вживається наприкінці 19ст., а саме в 1892 році у роботі Ганса Гроса “Керівництво для судових слідчих як система криміналістики”. Це була перша робота в якій були систематизовані накопичені тактичні і методологічні знання про розкриття злочинів, зібрані технічні засоби, які використовувались для цього.

На сучасному етапі термін криміналістика розглядається у 3 аспектах: як наука, як навчальна дисципліна та як практична діяльність у боротьбі із злочинністю.

Криміналістика – це наука про закономірності механізму вчинення злочину, виникнення джерел інформації про злочин та його учасників, закономірності виявлення, збирання та фіксації, дослідження, оцінки та використання доказів; та засновані на пізнанні цих закономірностей засоби та методи розслідування та попередження злочинів.

Останнім часом предмет криміналістики визначають як сукупність об’єктивних закономірностей, пізнання яких необхідне для успішного розслідування і запобігання злочинів. До цих закономірностей необхідно відносити:

• закономірності виникнення та розвитку зв’язків та відносин в середині механізму злочину

• закономірності злочину, формування та реалізації способу вчинення та приховування злочину

• закономірності виникнення та протікання явищ, пов’язаних із злочином.

Важливим елементом предмета криміналістики є процеси збирання, дослідження, оцінки та використання доказів.

Збирання доказів - це перший етап роботи з доказами, який складається з таких стадій: виявлення слідів; фіксація доказів, їх закріплення; вилучення доказів, приєднання їх до справи та дослідження; збереження доказів.

Дослідження доказів являє собою пізнання суб’єктом пізнання (дізнавачем, слідчим, прокурором, судом) їх змісту, перевірку вірогідності існування тих фактичних даних, які складають зміст доказів.

Оцінка доказів – це логічний процес встановлення допустимості та відносності доказів, наявності та характеру зв’язків між ними, визначення шляхів використання доказів з метою встановлення істини.

Використання доказів – це оперування ними у процесу доказування, встановлення істини.

Система криміналістики – це її складові частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв’язків. Частини та розділи, будучи самостійними структурними одиницями, водночас мають зміст, певний взаємозв’язок або закономірності, що характеризують індивідуальне ціле.

Спочатку криміналістику не поділяли на частини — це була «поліцейська техніка». Потім виокремили й узагальнили прийоми проведення слідчих дій. Так з’явився другий розділ криміналістики — тактика. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. криміналістику доповнили третьою частиною — методикою розслідування окремих видів злочинів (особливою частиною).

У 50-ті роки XX ст. в ній з’явився вступ, у якому розглядалися предмет і завдання, історія, розвиток і сучасний стан криміналістики. Незабаром до «Вступу» включили методи криміналістики, вчення про версії, планування, проблеми взаємодії з органами дізнання і громадськістю, а згодом — прогнозування. Так з’явилася четверта частина системи — методологія криміналістики.

Система сучасної криміналістики складається з 4 розділів:

1. теорія та методологія криміналістики – це

методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, категорій, понять, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле.

2) криміналістична техніка — розділ криміналістики, що є системою наукових положень і розроблюваних на їх основі технічних засобів, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. Криміналістична техніка виникла внаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Система криміналістичної техніки охоплює такі основні галузі: судова фотографія; судовий кіно- і відеозапис; трасологія; судова балістика; криміналістичне дослідження письма; техніко-криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; кримінальна реєстрація.

3) Криміналістична тактика є інтелектуальним ядром криміналістики. Це розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і планування досудового і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів, на встановлення обставин, що сприя­ють вчиненню і прихованню злочинів. До складу криміналістичної тактики входять: вчення про криміналістичну версію і планування розслідування, концепція слідчої ситуації, тактичного рішення і тактичного ризику, системи тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін. Криміналістична тактика пропонує доцільні прийоми проведення огляду, обшуку, пред'явлення для впізнання, допиту та інших слідчих (судових) дій, вибір моменту їх проведення, послідовність виконання, творчий підхід в конкретній ситуації, обрання напряму розслідування та лінії поведінки.

4) Криміналістична методика (методика розслідування злочинів) — розділ криміналістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. Зміст криміналістичної методики становлять загальні положення (криміналістична класифікація злочинів, криміналістична характеристика злочинів, криміналістичне вчення про розкриття злочинів, проблеми взаємодії під час розслідування та ін.) і окремі криміналістичні методики (методики розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

Завдання криміналістики визначаються її соціальною функцією сприяння своїми прийомами, методами і засобами у боротьбі із злочинністю. До спеціальних завдань криміналістики відносять:

• вивчення об’єктивних закономірностей, що складають основу предмета криміналістики, розвиток її загальних та спеціальних теорій, прийомів і рекомендацій по розкриттю, розслідуванню і попередженню злочинів;

• розробку та вдосконалення техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів із використанням досягнень загальних, технічних та гуманітарних наук;

• розробку та вдосконалення організаційних, тактичних та методичних основ досудового та судового слідства, вивчення та узагальнення з цією метою слідчої та судової практики;

• розробку криміналістичних засобів та методів запобігання злочинів;

• вивчення досягнень закордонних криміналістів та їх використання у розслідуванні злочинів та подальших наукових дослідженнях.