3. Початковий етап розслідування.

Порушення кримінальних справ про вимагання, планування та організація їх розслідування пов'язані зі специфікою даної категорії злочинів і тими слідчими ситуаціями, що складаються на даній стадії кримінального процесу. Приводом до порушення кримінальної справи є заява особи, щодо якої застосовувалось вимагання або її близьких чи знайомих; повідомлення службових осіб державних органів або громадських організацій; повідомлення в засобах масової інформації; явка з повинною, а також безпосередня ініціатива правоохоронних органів. Типовими версіями на початковому етапі розслідування вимагання будуть такі: 1) вимагання дійсно мало місце; 2) інсценування вимагання. Інформація, яка є на цьому етапі, підлягає ретельній перевірці, оскільки не виключено, що особа,

яка її надала, намагалася або таким чином усунути конкурента, котрий фактично вимаганням не займався, або ж погроза є мнимою і на меті не переслідувала майнової вигоди, а була лише засобом застерегти. У зв'язку з цим кримінальні справи аналізованої категорії, як правило, порушуються після проведення перевірочних дій відповідно до ст. 97 КПК України, метою яких є встановлення ознак вимагання.

На початковому етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

1) у правоохоронні органи надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені в його адресу погрози або вже початі дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмета вимагання, обговорені час і місце передачі;

2) потерпілий погоджується на вимоги вимагачів і передає їм предмет вимагання, після чого звертається з заявою в правоохоронні органи;

3) вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованими злочинними групами, проте жертва не звертається в правоохоронні органи, а про факт вимагання стає відомо з інших, у тому числі оперативних, джерел;

4) отримана інформація свідчить про утримання вима-; гачами заручників або викрадення ними людей.

Перша ситуація припускає вжиття перевірочних заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому». План таких дій передбачає вивчення особи потерпілого і характеру його діяльності (якщо вимагачі відомі, то також вивчення їхніх осіб і зв'язків), з'ясовування можливих засобів для фіксації злочинних дій вимагачів (відео- і фотозйомка, звукозапис, прослуховування телефонних розмов

потерпілого із вимагачами, використання хімічних маркерів та ін.), документування цих дій.

У планованих заходах особливе місце посідає підготовка оперативної групи для здійснення затримання вимагачів «на гарячому». При цьому повинні враховуватися такі рекомендації:

1) забезпечити конфіденційність майбутніх дій і вжити заходів щодо запобігання можливого витоку інформації, для чого необхідно: а) кількість осіб, сповіщених про оперативну розробку, у тому числі тих, що беруть участь в оперативних нарадах, має бути мінімальним; б) документи, що стосуються обставин вимагання, по можливості не розмножувати, а при необхідності копіювати виконавцем особисто в обмеженій кількості примірників; в) співробітників, що беруть участь в оперативних заходах, поінформувати про загальну мету операції; г) усім співробітникам, що беруть участь у затриманні вимагачів «на гарячому», поставити конкретні задачі безпосередньо перед виїздом на місце;

2) попередньо тайно вивчити місце майбутнього затримання, з огляду на те, що злочинці можуть здійснювати спостереження за цим місцем;

3) визначити необхідну кількість учасників затримання, дислокацію осіб, що забезпечують захоплення, підст-рахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових єдиноборств;

4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами (наприклад, попередити його, щоб він не сідав в автомашину із вимагачами, не давав себе обшукувати (за наявності диктофона або радіомікрофона) і

передавав гроші або інший предмет вимагання таким чином, щоб це достатньо добре могло сприйматися учасниками операції); про поводження в момент захоплення злочинців «на гарячому». За потреби забезпечити потерпілого портативним диктофоном або радіомікрофоном, розповісти про порядок поводження із звукозаписною апаратурою. Відпрацювати його запитання до вимагачів, зміст яких спрямований на провокування злочинців щодо повідомлення потрібних для процесу доказування відомостей (наприклад: чому ви вимагаєте в мене гроші (речі, послуги), адже я вам нічого не винний і нічим не зобов'язаний? Я хочу переговорити з вашим керівником про зменшення необхідної суми, як його звуть і де він знаходиться? Що буде, якщо я не виконаю ваші вимоги? Як я повинен сплачувати вам гроші: щомісяця або одноразово? Як мені зв'язатися з вами, якщо в мене будуть вимагати гроші інші вимагачі? Який спосіб передачі коштів? На які рахунки я повинен переказати гроші?).

При проведенні операції затримання «на гарячому» доцільно:

1) затримати одержувачів у момент узяття ними предмета вимагання, а у випадку його оброблення хімічними маркерами, то після контакту предмета зі шкірою рук чи одягом;

2) присікти спробу сховати, а також позбутися отриманих предметів, наявної зброї, наркотичних речовин, документів;

3) запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв, а також по можливості звернутися за допомогою до спільників, які спостерігали за процесом передачі предмета вимагання;

4) зафіксувати акт затримання за допомогою відеозапису;

5) вжити заходів щодо виявлення та затримання спільників одержувача, що тайно спостерігали за тим, що відбувається.

З метою надання отриманому оперативним шляхом звукозапису або відеозйомці, а також переданому злочинцю предмету вимагання статусу судового доказу необхідно оформити такі документи:

1) протокол передачі потерпілим коштів із зазначенням вартості купюр та їхніх номерів або інших предметів вимагання з описом їхніх індивідуальних ознак і засобу маркування. У випадку використання «ляльки» (даний засіб ефективний при безконтактній передачі грошей або при їхній передачі в автомобілі, коли злочинці прагнуть якнайшвидше покинути місце події, і недоречний, якщо «передача» здійснюється в квартирі або офісі, де потерпілому може бути запропоновано самому перерахувати гроші) складається протокол, у якому зазначаються вартість, кількість і номери грошових купюр, які знаходяться зверху та знизу пачок, вид паперу внутрішнього використання, реквізити банківських упаковок (якщо такі є), зовнішня упаковка, а при застосуванні хімічного маркера — вид, місце розташування, текст написів;

2) протокол вилучення у злочинця переданого йому предмета вимагання в момент затримання «на гарячому» оперативними співробітниками;

3) протокол огляду вимагача, а також вилучення одягу та його огляд у випадку застосування хімічного маркера;

4) протокол огляду вилучення у злочинця предмета вимагання;

5) протокол передачі потерпілому диктофона та встановлення його у визначеному місці;

6) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв;

7) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв після прослуховування магнітної плівки або перегляду відеокасети;

8) протокол допиту потерпілого (з метою підтвердження факту звукозапису), а також оперативних співробітників, що видали йому диктофон або здійснювали відеозапис. Якщо ж потерпілий самостійно вів запис переговорів зі злочинцями, плівка оглядається і прослуховується окремо.

Предмети, вилучені у злочинця, а також касети зі звуко- або відеозаписом додаються до матеріалів кримінальної справи як речові докази згідно з постановою слідчого.

У другій слідчій ситуації встановлення і затримання вимагачів здійснюється на підставі відомостей про прикмети їхньої зовнішності, що повідомлені заявниками. У такій слідчій ситуації перед затриманням доцільно:

а) детально опитати потерпілого, а також свідків-оче-видців, якщо вони є, про прикмети зовнішності вимагачів, сутність їхніх вимог, висловлених погроз;

б) скласти фотороботи гаданих злочинців або здійснити їхнє упізнання за фотознімками;

в) організувати збір даних про підозрюваних (оперативні розробки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів тощо);

г) організувати патрулювання з потерпілим або свідка-ми-очевидцями по тих місцях, де вірогідніше знаходяться вимагачі.

У випадку виявлення вимагачів проводиться їхнє затримання та особистий обшук. При цьому особлива увага приділяється пошуку у злочинців речей, що належать потерпілому, документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.

Третя слідча ситуація вважається найскладнішою як в інформаційному, так і в організаційному плані, оскільки

мова йде про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або небажання розголошення власних протиправних або аморальних вчинків. У даній слідчій ситуації необхідно передбачити такі дії та оперативно-розшукові заходи, які б стимулювали потерпілого до офіційного повідомлення про факт вимагання. Насамперед, про дії, які спрямовані на виявлення предмета вимагання, знарядь і засобів злочину:

1) вогнепальної та холодної зброї, вибухових пристроїв чи речовин;

2) засобів фізичного впливу на потерпілого (предметів, що використовувалися злочинцями при катуваннях, нападі чи побитті жертви);

3) документів загрозливого характеру;

4) грошей, цінностей або іншого майна, що стали предметом вимагання; частини їхнього упаковування;

5) фонозаписів переговорів жертви із вимагачами, здійснених з метою спонукання жертви до виконання їхніх вимог;

6) медичних документів, що підтверджують побої, катування або іншу фізичну шкоду здоров'ю потерпілого.

У даній ситуації вирішення питання про порушення кримінальної справи ускладнюється й тією обставиною, що вимагачі розробляють «легенди» про те, які показання слід давати на слідстві на випадок провалу. Насамперед, це твердження про те, що вимагання не було, що вони вимагали сплату боргу або оплату певних послуг. Безумовно, такого роду твердження підлягають перевірці.

У четвертій слідчій ситуації основна увага слідчих органів повинна бути спрямована на визначення місця перебування заручників і планування операції по їхньому звільненню.