8. Особливості допиту потерпілого.

Потерпілий є специфічним суб’єктом допиту. Його особливе становище багато в чому визначається психічними переживаннями, обумовленими вчиненим злочином та його наслідками. Під впливом гострих психічних переживань потерпілі часто, особливо на перших допитах не можуть згадати про обставини, які передували вчиненню злочину чи навпаки, відбулися після його вчинення (так зване ретроактивна та проактивна загальмованість). В отримуваних від потерпілого відомостях можливі не відновлювані втрати, коли внаслідок надмірного нервово-психічного напруження настає амнезія. Амнезія може з’явитися також внаслідок втрати свідомості та при короткотривалому оглушенні. В показаннях потерпілого зустрічаються:

• різного роду перебільшення про деякі моменти пережитої події;

• узагальнення в первинних поясненнях та показаннях про дії винуватих осіб;

• прогалини, упущення при описанні деяких важливих елементів події;

• омана відносно послідовності розвитку події.

При допиті потерпілого необхідно в кожному випадку враховувати глибину його психічних переживань та ті фактори, які визначають його психічний стан. Оскільки одразу ж після скоєного злочину психічний стан потерпілого може завадити отриманні від нього повних та достовірних показань, рекомендується по можливості, не поспішати з першим допитом. Якщо допит потерпілого відкласти неможливо, то доцільно передбачити його допит в більш спокійній обстановці.

Допит потерпілого, що перебуває в лікарні в тяжкому стані, проводиться з дозволу лікаря. В процесі такого допиту доцільно використовувати звуко- та відеозапис. Оцінюючи отримані від потерпілого показання, необхідно враховувати, що такий допитуваний не завжди прагне до правдивого викладення всіх відомих йому відомостей.

Тема 14. ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ І ОБСТАВИН ПОДІЇ

1. Поняття слідчого експерименту.

2. Види слідчого експерименту.

3. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика.

4. Особливості перевірки показань на місці

1. Поняття слідчого експерименту.

Відтворення обстановки і обставин події, що передбачено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії:

1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих;

2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань тощо.

У діяльності органів розслідування серед інших слідчих дій, спрямованих на розкриття злочинів, широко застосовується слідчий експеримент.

Слідчий експеримент є окремою слідчою дією, яка полягає у здійсненні дослідів з метою перевірки, чи могли відбутися за певних умов ті або інші події та яким саме чином.

Проведення цієї слідчої дії пов'язано зі здійсненням дослідів, результати яких і є тими фактичними даними, що дозволяють дійти висновку про обставини, що мають значення для розкриття злочину.

Слідчий експеримент має своїм завданням встановлення того, могла чи не могла відбутися якась подія або дія у певних умовах. Крім того, слідчий експеримент далеко не завжди пов'язаний з місцем події, він може бути проведений залежно від його мети не на місці події. Слідчий експеримент супроводжується проведенням дослідів, що істотно відрізняє його від слідчого огляду і виділяє у самостійну слідчу дію.

Слідчий експеримент має на меті не тільки перевірку певних фактів, а й одержання нових доказів по справі. Наприклад, у разі проведення слідчого експерименту для визначення можливості витягнути викрадені товари крізь пролом у стіні магазину, слідчий встановлює новий доказ: можливість витягнення викрадених товарів або його неможливість.

Слідчий експеримент відрізняється від перевірки показань на місці. Він може бути у деяких випадках проведений без участі свідків та обвинувачених, тоді як перевірка показань на місці без їхньої участі є неможливою. При слідчому експерименті можуть бути присутніми всі свідки і обвинувачені одночасно, а при перевірці показань на місці дія проводиться щодо кожного обвинуваченого або свідка окремо.