6. Вчення про криміналістичну версію.

У розпорядженні слідчого є тільки окремі сліди, аналізуючи які він повинен відновити картину події у всій її складності. Розумова і процесуаль­на діяльність слідчого відбувається в умовах, коли не відо­мі природні причинні зв'язки, знищені або замасковані сліди, зв'язок між речами і подіями нерідко постає у пере­крученому вигляді, сутність явищ у деяких випадках є ви­кривленою. Це й визначає характер пізнавальної діяльно­сті слідчого.

Однією з особливостей пізнавального процесу при роз­слідуванні злочину є встановлення істини, тобто з'ясуван­ня усіх обставин злочинної події. Встановлення об'єктив­ної істини відбувається шляхом побудови слідчих версій, різних за родом і значущістю.

Криміналістична версія – це логічно побудований та заснований на фактичних даних орієнтовний умовивід слідчого чи інших суб’єктів пізнавальної діяльності про суть досліджуваного діяння, окремі його обставини та деталі, що вимагає відповідної перевірки та спрямований на встановлення істини по справі.

В основі версійного мислення як методу практичного рівня знаходяться такі логічні прийоми як аналіз, синтез, судження за аналогією, індуктивний та дедуктивний умовивід.

Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за двома підставами:

1) за обсягом понять версії поділяються на загальні (пояснюють зміст та сутність всієї події) та окремі (поясня­ють зміст окремих фактів).

Різновидом загальних версій є типові версії, що відби­вають видові ознаки злочину та найбільш типовий меха­нізм події. Так, за наявності ознак крадіжки існують типо­ві версії — крадіжка чи інсценування; при виявленні по­жежі — підпал, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; при виявленні трупа — вбивст­во, самогубство, нещасний випадок та ін.;

2) за сферою використання версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні. Ці вер­сії, як правило, взаємопов'язані і можуть випливати одна з одної. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої, і навпаки.

Слідчі версії перевіряються у процесі розслідування по можливості одночасно (кожна версія має свої специфіч­ні та спільні з іншими версіями питання). При вирішенні питань про послідовність слідчих дій важливо насамперед планувати первісні та невідкладні слідчі дії, а потім — дії, якими одночасно перевіряються кілька версій.

Процес побудови версій складається з 5 етапів. Першим етапом є аналіз та синтез наявних у розпорядженні слідчого даних по справі, в результаті яких відбувається певне упорядкування наявної інформації про слідчу ситуацію. Вказані дії доповнюються виявленням логічних зв’язків та відношень між відомими обставинами. Одночасно на цьому етапі з’ясовується що із наявних даних очевидно, що припущено, невідомо, неясно, заважає початку чи продовженню розслідування.

Другий етап включає в себе звернення слідчого до наявних у нього знань, до слідчого та життєвого досвіду, необхідним для пояснення окремих питань у зв’язку і з побудовою версії. При цьому використовуються відомості із особистого та узагальненого досвіду розслідування подібних кримінальних справ, власна інтуїція, дані із наявних літературних джерел, довідників які можуть допомогти слідчому у побудові версій.

На третьому етапі побудови слідчої версії реалізуються знання та досвід, узагальнених, довідникових та інших відомостей з метою оцінки ситуації.

На четвертому етапі слідчий власне формулює версії як результат мисленевого процесу передбаченого у перших 3 етапах.

Останнім етапом побудови версій є їх конкретизація. Ця мисленнева операція здійснюється за допомогою дедукції та аналогії. Версія в даному випадку розглядається як загальне положення із якого дедукуються висновки у вигляді умовиводу типу: “якщо вірною є версія перша, то крім відомих фактів “а”, “б”, “в”, що покладені в її основу, повинні існувати також ще не встановлені поки що, але імовірні факти “г”, “д”, “е.”

Перевірка версій на відміну від процесу їх побудови є практичною діяльністю осіб, що їх висунули. Метою перевірки є підтвердження чи спростування наявних у версії припущень та зроблених із них висновків. В зв’язку з цим перевірка версій полягає у цілеспрямованому збиранні доказів в передбаченому законом процесуальному порядку.

Якщо при перевірці отримано суперечливі дані, одні з яких підтверджують версію, а інші спростовують її, зупиняти перевірку цієї версії неприпустимо — вона повинна тривати до повного виявлення та усунення розбіжностей.

З метою глибшої та детальнішої перевірки обставин, що випливають із висунутої версії, необхідно використовувати, якщо можливо, комплекс процесуальних і непроцесуальних засобів (наприклад, необхідно допитати свідків, здійснити слідчий експеримент, оперативно-розшукові заходи).

Процес перевірки версій повинен відповідати колу принципових вимог:

1) всі висунуті версії повинні бути перевірені до кінця. Не

підтвердженою може бути визнана лише версія тільки у випадку спростування виведених із неї висновків. Всі виникаючі при цьому логічні невідповідності та протиріччя повинні бути чи видалені чи достовірно пояснені.

2) одночасна чи паралельна перевірка всіх версій. Відкладення перевірки якої-небудь версії через необхідність зосередження зусиль на перевірці найбільш вірогідної версії може привести до втрати доказів, знищенню чи прихованню слідів злочину тощо. Необхідність дотримання цієї вимоги пояснюється тим, що підтвердження однієї версії означає спростування інших версій висунутих відносно одного і того ж факту. Вказане зобов’язує при перевірці мати на увазі одночасно всі версії та оцінювати здобуті докази із врахуванням всіх версій.

Тема 11. СЛІДЧИЙ ОГЛЯД

1. Поняття, види та принципи огляду.

2. Підготовка до огляду місця події.

3. Пізнавальна сутність огляду місця події.

4. Тактика огляду місця події.

5. Огляд трупа.

6. Фіксація результатів огляду місця події

1. Поняття, види та принципи огляду.

Слідчий огляд є однією з невідкладних слідчих дій, яка регламентується статтями 190—193, 195 КПК. Оглядом називається слідча дія, яка полягає у безпо­середньому сприйнятті об'єктів з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обставин події, а також обставин, що мають значення у справі.

Огляд, як слідча дія, поділяється на декілька видів:

а) огляд місця події;

б) огляд предметів і документів;

в) огляд ділянок місцевості та приміщень поза місцем події;

г) огляд трупа;

ґ) огляд тіла живих осіб (освідування).

Одним із найскладніших видів огляду є огляд місця по­дії (Рис.28).

Рис.28. Огородження місця події.

Під місцем події розуміється приміщення або місце­вість, де вчинено злочин або де є матеріальні сліди, пов'я­зані з подією злочину. Місце злочину і місце події — по­няття, які не завжди співпадають: місце події — поняття більш широке, бо воно пов'язане з виявленням ознак, що мають відношення до події злочину; місце злочину — це місце безпосереднього вчинення злочинного наміру, яке спричинило певні матеріальні зміни (наявність слідів зло­му, взуття, крові та ін.(Рис.29, 30).

Рис. 29, 30. Огляд місця події.

Метою огляду є:

а) виявлення слідів злочину і речових доказів;

б) з'ясування обставин події;

в) висунення версій про подію злочину і його учасників;

г) отримання даних про осіб, які могли бачити вчинення злочину, з метою організації оперативно-розшукових заходів і наступних слід­чих дій.

Здійснення огляду місця події підпорядковане певним принципам, до яких належать: 1) своєчасність огляду; 2) об'єктивність і повнота огляду; 3) планомірність огляду; 4) застосування науково-технічних засобів.