3. Методи пізнання у криміналістиці. Їх класифікація.

Метод від грец. Methodos – шлях дослідження, теорія вчення – спосіб досягнення якої-небудь мети, вирішення конкретного завдання. Методологія науки – це вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання. Методологічною основою криміналістики є теорія пізнання. Структуру пізнання будь-якого об’єкта, в тому числі і такого що відноситься до предмету криміналістичного дослідження можна визначити у вигляді схеми: об’єкт пізнання—ціль пізнання—метод пізнання.

Методи криміналістики можна класифікувати за 3 рівнями:

• всезагальний метод матеріалістичної діалектики

• загальнонаукові методи

• спеціальні методи криміналістики.

Загальним називають метод пізнання взагалі будь-яких об’єктів природи та суспільного життя. Він називається так тому, що має найвищий рівень загальності. В основі загального методу лежить філософське знання. Першою формою пізнання була антична філософія. Найвище досягнення цього періоду — логіка Аристотеля.

Розвинуті пізніше основні закони діалектики та категорії діалектичної логіки (закон переходу кількості в якість, єдності протилежностей, окремого та цілого, тотожності, загального зв’язку) використовують як інструмент пізнання природи й суспільства. Тому матеріалістична діалектика та її категорії становлять загальний інструмент пізнання, тобто загальний метод.

Сутність методу матеріалістичної діалектики полягає у вивченні предметів і явищ дійсності в русі, зміні, розвитку, взаємозв’язку та взаємообумовленості.

Загальнонаукові методи застосовують не до всіх об’єктів, що пізнаються, а тільки до окремих груп, систем. У криміналістиці до загальнонаукових методів зараховують спостереження, порівняння, експеримент, опис, моделювання, ідентифікацію та ін.

Загальні (загальнонаукові) методи застосовуються у всіх галузях наукової і практичної діяльності. До них належать почуттєво-раціональні, логічні та математичні. До почуттєво-раціональних відносяться:

• Спостереження – метод дослідження, який полягає в навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприйнятті об’єктів та явищ з метою вивчення їх змін у певних умовах;

• Опис – метод дослідження, який полягає у зазначенні ознак об’єкта і є засобом фіксації інформації;

• Експеримент – метод дослідження, який передбачає проведення дослідів для відтворення явищ у штучно створених аналогічних умовах;

• Порівняння – метод, який заснований на зіставленні властивостей або ознак кількох об’єктів;

• Вимірювання – метод, який передбачає порівняння досліджуваної величини з однорідною величиною, що прийнята за одиницю виміру;

• Моделювання – метод, який полягає у побудові моделей яких-небудь явищ, об’єкта для детального вивчення.

До логічних методів відносяться:

• аналіз – це метод наукового дослідження шляхом розгляду окремих

• властивостей, сторін, складових частин чого-небудь. Тобто це процес розчленування цілого на частини.

• Синтез – процес практичного або уявного возз’єднання цілого з частин

• або з’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле.

• Індукція – спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних

• висновків.

• Дедукція – спосіб міркування, при якому нове положення виводиться суто логічним шляхом від загальних положень до окремих висновків.

• Аналогія – подібність у чомусь між явищами, предметами, поняттями.

• Являє собою умовивід від окремого до окремого або від загального від загального.

• Абстрагування – метод пізнання при якому відмітається все

• несуттєве. Абстракція є однією з операцій мислення, яка полягає в тому, що суб’єкт пізнання відкриваючи певні ознаки досліджуваного об’єкта не бере до уваги інші - несуттєві.

У криміна­лістиці з математикою пов'язане використання обчислювальної техніки, також значну роль відіграє математика в криміналістичній техніці, особливо це стосується методів роботи з речовими доказами, зі слідами злочину.

До математичних відносяться методи математичної статистики, теорії вірогідності, геометричного та графічного аналізу, вимірювання та рахування.

Методи криміналістики істотно різняться (особливо окремі), бо у процесі судово-слідчої діяльності доводиться добувати та досліджувати доказову інформацію з різноманітних матеріальних та ідеальних відображень, застосовувати безліч технічних засобів і методів.

Саме через це проблема класифікації має велике теоретичне та практичне значення.

Окремі, або спеціальні, методи використовують в одній науці або в кількох суміжних. Наприклад, окремі методи криміналістики (фотографічні, дактилоскопічні та ін.) часто застосовують у теорії оперативно-розшукової діяльності, а метод криміналістичної ідентифікації — у теорії доказів і доказуванні взагалі. Окремі методи мають бути науковими, надійними, економічними, безпечними та етичними.

Спеціальні методи криміналістики використовуються для вирішення її завдань. До спеціальних методів перш за все відносяться техніко-криміналістичні методи стосовно певних галузей криміналістичної техніки. Так, вирізняють методи судової фотографії (посилення кольорових контрастів, кольоророзрізнення, мікро- або макрозйомка, сигналітична зйомка, панорамний метод тощо); методи судової балістики (розгортання кулі чи гільзи, метод визначення місця пострілу, встановлення моделі вогнепальної зброї за гільзою та ін.); методи дослідження документів (огляд в косопадаючому світлі, запилення поверхні порошками, метод фотографічного виключення) тощо. Спеціальними методами є також ідентифікаційні методи (наприклад, встановлення цілого за частинами).

До спеціальних методів (власне криміналістичних) інколи відносять криміналістичне версирування, криміналістичне планування, криміналістичний аналіз ситуації, криміналістичне експериментування.

Джерелом формування криміналістичних методів є природничі й технічні науки, а також слідча, судова та експертна практика. Так, в криміналістиці широко застосовуються фізичні методи (спектральний аналіз, дослідження в невидимих променях спектра, застосування радіоактивних ізотопів), а також хімічні, біологічні, ґрунтознавчі та ін. Наприклад, в експертній практиці використовується такий метод, як рентгеноспектральний аналіз, сутність якого полягає в тому, що, проходячи крізь речовину, рентгенівське випромінювання поглинається і приводить атоми речовини в збуджений стан. Повернення до вихідного стану супроводжується спектральним рентгенівським випромінюванням.

За наявністю спектральних ліній можна визначити якісний, а за їх інтенсивністю — кількісний склад речовини. При проведенні різних експертиз використовується емісійний спектральний аналіз.

За допомогою джерела іонізації речовина проби переводиться в стан пари і збуджується спектр випромінювання цих парів. Проходячи далі через вхідну щілину спеціального приладу — спектрографа, випромінювання за допомогою призми або дифракційної решітки поділяється на окремі спектральні лінії, які потім реєструються на фотоплівці або за допомогою детектора. Цей метод заснований на встановленні наявності або відсутності в отриманому спектрі аналітичних ліній, які пропорційні концентраціям елементів у пробі. Широко використовується для дослідження вибухових речовин, металів і сплавів, нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, лаків і фарб.