Види судово-балістичних досліджень.
Судова балістика використовує для розв’язання своїх завдань класифікаційні, ідентифікаційні, діагностичні, та ситуаційні дослідження.
Метою класифікаційних досліджень є вирішення питань віднесення об’єктів дослідження до певних класифікаційних груп.
Ідентифікаційні дослідження спрямовані на ототожнення конкретного примірника вогнепальної зброї за слідами каналу ствола на вистріляних снарядах та за слідами деталей зброї на стріляних гільзах. Цим видом досліджень встановлюються також взаємної приналежності стріляної кулі та гільзи.
Метою діагностичних досліджень є встановлення властивостей та стану вогнепальної зброї та боєприпасів. (справності зброї, патронів та придатності їх до стрільби); виявлення можливості здійснення певних дій (наприклад пострілу без натиску на спусковий гачок); встановлення певних обставин, які виникли внаслідок пострілу (дистанції пострілу, факту рикошету, характеру ушкоджень – вогнепальне чи інше, відносної давності пострілу, послідовності пострілів, причин осічки) і т.п.
Цим видом досліджень також встановлюються знищені (спиляні, збиті) маркувальні позначки на зброї.
Метою ситуаційних досліджень – є аналіз обстановки місця події, встановлення взаємного розташування особи, яка стріляє та потерпілого, а також положення зброї в момент здійснення пострілу, аналіз дій осіб та наслідків, які наступили.
3. Поняття вогнепальної зброї та боєприпасів. Патрони.
Вогнепальна зброя – це зброя, в якій снаряд (куля, дріб) приводиться в рух миттєвим вивільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші).
Критерієм для віднесення зброї до вогнепальної є наявність декількох ознак:
а) використаня енергії газів вибухової речовини для метання снаряду;
б) наявність ствола для надання напрямку руху снаряду;
в) наявність пристрою для запалення заряду;
г) достатня міцність конструкції.
На мою думку до вогнепальної необхідно відносити також зброю, в якій роль снаряду виконує стиснена газова суміш, оскільки вона відповідає всім чотирьом ознакам.
Ручна вогнепальна зброя – це індивідуальна зброя, за виключенням деяких кулеметів, призначена для нападу чи оборони Рис 20, 21). Іншими ознаками цього виду зброї є можливість зручного тримання при стрільбі, наявність ударно-спускового механізму, за допомогою якого здійснюється постріл, швидке перезаряджання зброї після здійснення пострілу та наявність прицільних пристосувань, які дають змогу вести прицільну стрільбу.
Рис. 20. Пістолет у розрізі.
Рис. 21. Револьвер у розрізі.
Під “бойовими припасами” маються на увазі:
1) предмети, призначені для стрільби із стрілецької зброї всіх видів, в тому числі і нарізної мисливської, артилерійських гармат, з метою ураження живої сили противника: патрони до бойової стрілецької зброї, гранати, міни, артилерійські снаряди іт.п.
2) предмети, призначені для пострілу із мисливських гладкоствольних рушниць з метою ураження тварин: патрони, споряджені заводським чи саморобним способом; порох, снаряди (кулі, дріб, картеч), пижі, прокладки, обтюратори.
Патрон – це боєзаряд, який об’єднує всі елементи, необхідні для пострілу.
Гільза – це тонкостінна стаканоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні – дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).
Всі види вогнепальної зброї споряджуються так званими унітарними патронами. Такі патрони складаються з: металічного снаряду; заряду пороху; гільзи; капсуля. В склад мисливських патронів до гладкоствольної зброї входять також прокладки та пижі (Рис.22).
Рис. 22. Патрони до нарізної та гладкоствольної зброї.
Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, а з гладкоствольної – дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля – це металеве (найчастіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї.
Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою бувають: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні й комбіновані.
Дріб – це свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5–5 мм. Дріб, що має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю (Таб.1).
Таблиця 1. Діаметр та «номер» дробу.
Номер дробу |
Діаметр дробин, мм |
Номер дробу |
Діаметр дробин , мм |
6/0 |
5,5 |
3 |
3,5 |
5/0 |
5,25 |
4 |
3,25 |
4/0 |
5,0 |
5 |
3,0 |
3/0 |
4,75 |
6 |
2,75 |
2/0 |
4,5 |
7 |
2,5 |
0 |
4,25 |
8 |
2,25 |
1 |
4,0 |
9 |
2,0 |
2 |
3,75 |
10 |
1,75 |
Порох – це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогнепальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Компонентами димного пороху є калієва селітра, сірка і деревне вугілля. Основу бездимного пороху складає піроксилін. За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний порох – платівок або циліндриків однакових розмірів.
Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладкоствольних мисливських рушниць. Пиж – шматок повсті або іншого щільного матеріалу, який відокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні й додаткові. За матеріалом пижі поділяються на повстяні, картонні, деревоволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом’якшення поштовху порохових газів і запобігання деформації заряду.
Патрони поділяються на бойові, мисливські, спортивні та спеціальні. В залежності від розташування складу капсуля в гільзі патрони бувають центрального та кільцевого бою (запалення).