9). Основні критерії ефективності виховної роботи:

q  рівень організованості учнівського колективу як у навчанні так і в позаурочній роботі;

q  рівень навчальної мотивації учнів групи (динаміка підвищення якості знань, ефективності роботи з невстигаючими учнями, активність учнів класу в позаурочній діяльності тощо);

q  різноманітність занять за інтересами ;

q  динаміка зростання рівня вихованості учня;

q  рівень розвитку учнівського колективу (його згуртованість; активність; ініціативність учні; виховний вплив колективу на його членів);

q  активність співпраці вихованців з вихователем;

q  зв’язок із сім’єю, участь батьків у виховному процесі;

q  робота з проблемними учнями,  надання їм педагогічної підтримки на основі індивідуального підходу;

q  захищеність та комфортність умов перебування кожного вихованця в класі, групі.

10). Педагогічне спілкування і виховання.

Педагогічне спілкування - цілісна система (прийоми та навички) соціально-психологічної взаємодії педагога і виховуваних, що містить в собі обмін інформацією, виховні дії і організацію взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів.

Виховання за своєю суттю - комунікативний процес, основою якого є спілкування: через спілкування вчитель організує поведінку і діяльність учнів, оцінює їх роботу і вчинки , інформує про хід подій, викликає відповідні переживання з приводу проступків, допомагає подолати труднощі, не втратити віру в свої можливості. Виховання - цілеспрямований процес формування особистості за допомогою спеціально організованих педагогічних впливів згідно з певним соціально-педагогічним ідеалом. Виховання як педагогічне поняття включає три істотних ознаки:

1 - цілеспрямованість, наявність якогось зразка, соціально-культурного орієнтира, ідеалу;

2 - відповідність ходу процесу виховання соціально-культурних цінностей, як досягненням історичного розвитку людства;

3 - наявність певної системи організованих виховних впливів і впливів.

Крім звичайних функцій, специфіка педагогічного спілкування породжує ще одну функцію соціально-психологічного забезпечення виховного процесу, організаторську функцію взаємин педагога з виховуваними і виступає як засіб вирішення навчальних завдань. Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена ​​не стільки недоліками наукової і методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування. Чи буде педагогічне спілкування оптимальним, залежить від педагога, від рівня його педагогічної майстерності та комунікативної культури. Для встановлення позитивних взаємин з учнями викладач повинен проявляти доброзичливість і повагу до кожного з учасників навчального процесу, бути причетним перемогам і поразкам, успіхам і помилкам учнів, співпереживати їм. Дослідження показують, що педагоги, що акцентують власне В«ЯВ», проявляють формалізм у ставленні до учням, поверхневу включаемость в ситуації навчання, авторитарність, підкреслюють власну перевагу і нав'язують свої способи поведінки. У педагогів з центрацией на В«другомВ» проявляється неусвідомлене подлаживание до учнів, що доходить до самоприниження, вкрай пасивне ініціювання їх активності. У педагогів з центрацией В«Я-другийВ» виявлено стійке прагнення будувати спілкування на рівних засадах і розвивати його в діалогічній формі.