4. Кантабіле н.Паганіні.

У цей час Н.Паганіні зустрічається з трьома видатними скрипалями Італії, німецьким скрипалем і композитором Людвігом Шпором і французом Шарлем Лафоном.

7 березня 1816 року в театрі Ла Скала відбулась цікава дуель двох скрипалів: Паганіні і Лафона. Першим виступав Паганіні з концертом D-dur, Лафон грав концерт Крейцера. Лафон – варіації на російську тему, Паганіні – варіації «Відьми».

Паганіні писав : «Лафон, можливо, мав більш сильний звук і претензії на перемогу. Але те, що я виявився не останнім, достатньо добре показали оплески публіки. Не дивлячись на це, я не сумніваюсь, що Лафон повинен бути зарахований до найвидатніших художників».

У 1816 р. Паганіні слухає гру Л.Шпора у Венеції і назвав його «єдиним співаком скрипки», але Шпор так і не почув гру Паганіні та склав про нього хибне уявлення, згідно відгуків преси.

У 1817 р. відбулась зустріч Н.Паганіні з Каролем Ліпінським в Італії, який приїхав послухати гру Паганіні. У цьому році Паганіні знайомиться з Антонією Б’янкі, виступає з нею.

Ліпінського він вважав одним із кращих музикантів. Паганіні казав про нього: «Хто перший я не знаю, але другий – Ліпінський». Разом з ним виступає в концертах, імпровізує.

У 1818 р. Паганіні вперше приїздить до Рима – «старовинної столиці світу». Знайомиться з художником Енгром, який написав портрет Паганіні, Портрет сподобався йому - копії дарував всім. Потім їде до Парижа, грає в квартеті з Гаетано Чанділлі – віолончелістом. У Неаполі захворів, його винесли на вулицю, тому що вважали мертвим, але Гаетано Чанділлі підібрав його. Після хвороби багато писав.У цей період Паганіні створив 30 творів: серед них – похоронний марш – під впливом роздумів про смерть. Знайомиться з Россіні, диригує його оперою «Матільда де Шабрані».

11 жовтня 1821 р. - останній виступ в Неаполі і на 2,5 роки Паганіні відсторонився від концертного життя через хворобу. У ці роки він викладав Каліно Сіворі, синові генуезького купця. Після 3-х днів навчання хлопчик віком 7 років грав п’єси. Через 14 днів виступає перед публікою. Для свого учня він пише багато творів: 6 кантабіле, вальс, менуети, концертино – «самі складні, самі корисні і навчальні». Сам Сіворі писав: «Він був стислим і уїдливим у своїх зауваженнях. Вправи складались звичайно з композицій Паганіні, написаних швидко, судомним почерком, немов йому було сумно писати такі прості речі, особливо для своїх учнів».

1824 р. – повернення на сцену в Мілані.

1825 р. – виїхав на Сицилію з Антонією Б’янкі, яка чекала від нього дитину. Тут і народився його син Ахіл. З Антонією не ладилось.На Сицилії Паганіні Пише свій 2-й концерт h-moll – заглиблено-ліричний.

3 квітня 1827 р. – Римським папою був вручений Н.Паганіні орден.Трапилась хвороба Ахіла - зломав ногу, вісім безсонних ночей Паганіні-батько провів біля ліжка сина.

1828 р. – Паганіні з Б’янкі і Ахілом відправляються у турне до Європи, до Відня. На сім років він з сім’єю залишає Італію.

16 березня 1828 р. – у Відні створює симфонічну поему «Буря», «Варіації на тему Моцарта», диригує на концертах твори Бетховена «Леонора» - увертюра. Дев’ять днів преса мовчала, потім – шквал позитивних відгуків.

29 березня 1828 р. – на першому виступі Паганіні у Відні був Франц Шуберт. Він писав, що у Паганіні в «Адажіо почув спів ангела». До осені Паганіні дав 20 концертів. Пише 2 адажіо подвійними нотами, змушує слухачів плакати і вболівати.Твори цього періоду: «Варіації на австрійський гімн» і «Венеціанський карнавал» - вершина його віртуозного мистецтва. За них Паганіні отримує звання Соліста Віденського двору.

У серпні 1828 р. – Паганіні подав прохання до суду на всиновлення Ахілла – позашлюбного сина, а Б’янкі виплату грошей у розмірі 2 тис. скуді.

У кінці 1828 р. – виступи в Празі.

Січень 1829 р. – у Дрездені вперше виконує «Венеціанський карнавал» - 20 варіацій на народну тему. Пише свій третій концерт, «Сонату-аппасіонату» для скрипки з оркестром «Монастир Сен Бернар» для скрипки, хору і оркестру. Зустрічається з Мендельсоном.

21 травня 1829 р. – зустрічається у Варшаві з Каролем Ліпінським, почав писати 5 концерт. Тоді ж відбулась зустріч з Шопеном – вплив на його творчість. Мріє потрапити до Росії і видати свою « Школу».

1831 р. – за 18 місяців побував у 30 містах Європи.

На початку 1830 р. - у Франкфурті Паганіні слухав Р.Шуман, який вирішував що обрати: шлях: літературу, філософію, мистецтво або музику. Мистецтво Паганіні визначило його долю.

Восени 1830 р. Вестфальський договір жалує йому титул барона, який передається у спадщину.

Травень 1830 р. – турне Англією. А.В’єтан, який почувши гру Паганіні, через 43 роки писав: «Я все еще помню его. Я его вижу! Я его слышу!».

Знайомиться з видатгим контрабасистом – віртуозом Доменіком Драгонетті.

До січня 1832 р. – в Ірландії і Шотландії дає 65 концертів. Квітень 1832 р. – у Парижі стає жертвою холери.

1834 р. – їде в Геную, потім в Парму, де недалеко від Апенінських гір купує віллу.

1837 р. – закінчив вести справу по всиновленню дитини, побувавши на аудієнції у Кароля ІХ і 16 червня дає 2 концерти на честь цієї події.

У жовтні 1839 р. – Паганіні останній раз відвідує Геную, потім їде до Ніцци.

Останні 5 місяців не виходить з дому – попухли ноги, не міг взяти смичок, але торкався струн.

27 травня 1839 р. Н.Паганіні помер, але церква заборонила його поховати, оскільки він не причащався, бо вважав, що буде жити далі.

Син Ахілл довго зберігав тіло батька і декілька разів намагався поховати його в різних містах Італії.

У 1896 р. відбулось останнє захоронення на новому Пармському кладовищі, де встановлена статуя Паганіні.

Ф. Ліст писав: «Угасло жизненное пламя Паганини и вместе с ним то мощное дыхание природы, которое оно могло вдохнуть в него. Ничьей славе не сравниться с его славой, не сравниться и чьему-нибудь имени с его именем».