4. Видатні майстри створення скрипки.

Звертаючись до історії формування скрипки неможливо не зупинитись на майстрах, які працювали над нею.

З’явилась в І половині ХVI ст.. Батьківщина її – Північна Італія, Болонья – Гаспар Дуіффорпруггар (1467-1530 рр.). Сама стара скрипка, яка збережена до наших днів, виготовлена у 1510 р. і знаходиться у Нідргейському зборищі в м. Аахені. Зроблена для короля Франца І.

Далі розвивалась у ХVI – ХVІI ст. теж у Північній Італії – Брешія і Кремона. Найбільш видатними майстрами в Брешій були Гаспар Берлотті (1540-1609 рр.) і Паоло Маджіні, в Кремоні – Нікколо Аматі, Антоніо Страдіварі і Джузеппе Гварнері дель Джезу.

Цінні інструменти виробляв Паоло Маджіні, які створили йому славу видатного майстра. На його скрипках грали Ш.Беріо, А.В’єтан, О.Львов та інші видатні музиканти-скрипалі.

Андреа Аматі (1535-1612 рр.) – засновник кремонської школи, але його скрипки зараз зустрічаються дуже рідко. Сини Аматі – Антоніо (1555-1640 рр.) та Ієронім (1556-1630 рр.) працювали за зразками батька і вдосконалювали їх форму. Син Ієроніма Нікколо (1596-1684 рр.) закінчує лінію родини Аматі, яка півтора сторіччя користувалась всесвітньою славою. Але вони не досягли належної досконалості скрипки. Це зробив учень Ніколо Аматі – Антоніо Страдіварі, ім’я якого відомо не тільки музикантам, але й просто досвідченим людям.

А.Страдіварі народився у 1644 р. У 13 років почав займатись виготовленням скрипок. У 1667 р. закінчив своє навчання у Н.Аматі і працює сам. Вже перші його роботи, хоча і носили ознаки вчителя, але відрізнялись витонченістю форми і міцним звуком. Період творчих пошуків тримався 30 років. Не дивлячись на те, що до кінця свого життя він був експериментатором, з 1695 р. модель скрипки зберігалась. Страдиварі створив скрипку, досконалу за формою і звуковими якостями. Також він вдосконалив і віолончель.

Щодо «секрету» Страдіварі, мабуть особисті якості, відчуття, співпраця із вченими сприяли його талановитій роботі. Якщо був «секрет» він би передав його своїм синам Франческо і Омолоно. Немає точних даних про кількість інструментів, що виготовив Страдіварі протягом свого життя. До нас дійшло і збереглось 545 скрипок, 12 альтів, 50 віол, 1 цитра, 1 мандоліна, 2 гітари – понад 600 інструментів. Однак, 150 з них, можливо, підробка.

Всі інструменти відомі і зареєстровані. Володіють ними багаті колекціонери, артисти, деякі зберігаються в музеях, декілька в Державній колекції у Москві.

Найбільш здібним учнем Страдіварі був Карло Бертонці (1686-1747 рр.).

Одним із сучасників Страдіварі, його суперником був Бартоломео Джузепе Гварнері – онук Андреа. Йому було дане прізвисько дель Джезу (на інструментах ставив значок, що нагадував емблему ордену ієзуїтів). Його інструменти відрізняються більш плоскою формою деки і різноманітністю лаків: від золотисто-жовтого до вишневого. Звук скрипки сильний і соковитий. У ХІХ ст. їх використовували для концертного виконавства.

Існували в Італії у ХVIІ – ХVIІІ ст. інші скрипкові школи: венеціанська, міланська, неапольська, флорентійська та інші. У Франції - майстри Каспар Тіфенбруккер (1553-1571 рр.) він же Дуіффопруггар. Однак, скрипки його не збереглись, Нікола Люпо (1758-1824 рр.). у ХІХ ст. – Жан Батист Вільйом (1798-1875 рр.) видатний майстер. У 1819 р. у Парижі робив інструменти Франсуа Жано без кутків, копіює модель Гварнері, Страдіварі. Виробив понад 3000 інструментів. Він був видатним смичковим майстром, його віолончелі мали прекрасні концертні якості.

Велику популярність отримали тірольські скрипки. ХVIІ ст.. Якоб Штайнер (1621-1683 рр.), його інструменти схожі з інструментами Нікколо Аматі, мали м’який, ліричний характер, були дуже популярні. Цінились більш ніж Страдіварі.

В Німеччині – Бахман, Ернст, Хунгер.

В Англії копіювали Штайнера, Маджіні, Аматі, Страдіварі – Барак Норман (1678-1740 рр.), Річард Дьюк (1750-1780 рр.), Бенджамен Банке (1727-1795 рр.). Послідовником Дьюка був Додд – виготовляв прекрасні смички.

В Голандії – Генбрік Якобс з 1690 до 1712 рр. працював у Амстердамі, учень Нікколо Аматі.

У Польщі ХVI ст.. – Мартіні Гробліч (1555-1610 рр.) , учень Маджіні, Ян ДАккарт і Гробліч молодший (І половина ХVІІI ст.), Миколай Савицький (1792-1850 рр.), Кучинський (кінець ХІХ ст.. початок ХХ ст.).

В Чехії – Томаш Едлінгер (1662-1729 рр.), Ульрік Еберле (1699-1768 рр.). ХХ ст. – француз Франц Шпідлен (1867-1916 рр.), його син Отакар Шпідлен (1895-1938 рр.).

У ХVІІI ст. в Росії – Іван Андрійович Батов (1767-1841 рр.) – кріпосний графа Шереметєва. У 17 років навчався у Московського майстра. З 1789 р. зарахований у штат кріпосного театру графа Шереметьєва. До війни 1812 року не був відомий. У 1814 р. зробив скрипку Олександру І – отримав нагороду 2000 рублів. У 1822р. зробив віолончель. Її високо оцінив Б.Ромберг. Приподніс графу Д.М.Шереметьєву – за неї отримав для себе і родини вольну. У 1829 році представив обидва свої інструменти на Петербурзьку виставку і отримав велику срібну медаль. Виготовив мало інструментів: 41 скрипку, 3 альта і 6 віол, не враховуючи інструменти для оркестру графа. До нас дійшло 2 віолончелі, але не кращі зразки. Помер у віці 74 років в Петербурзі.

Класиком виготовлення контрабасистів був Людвіг Отто (1821-1887 рр.).

В Росії також виготовляв скрипки О.І.Леман (1859-1913 рр.), російський офіцер у відставці, Е.Ф. Вітачек (чех за походженням) жив у Києві. 1880 р.н., з 14 років починає вивчати скрипкову майстерність. У 1909 році за свої інструменти отримав золоту медаль. Організує першу школу скрипкових майстрів і створює Державну колекцію старовинних смичкових інструментів.

У 1932 р. працює при Московській консерваторії, випускає дитячі скрипки ¼; ½ і др. За своє життя створив 400 інструментів. Помер у 1946 р.

Підгорний (1873-1958 рр.) – робив інструменти для дітей. З 1934 р. був експертом Московської фабрики смичкових музичних інструментів (350 скрипок, 111 альт, 100 віол і 2 контрабаси). Г.А.Морозов (1896 – 1970 рр.), Я.І.Косолапов (1888-1955 рр.), Н.М.Фролов. В 1933 р. запрацювала фабрика Московських смичкових інструментів. Велику роль зіграв Підгорний. Уже в 1940 р. – 24,4 тис. смичкових інструментів, в тому числі 24000 скрипок і альтів, 300 віол, 100 контрабасів і 40000 смичків – всі види і розміри від 1/8 до 4/4. Майстри нового покоління С.А.Соловйов, Н.С. Сорокін, П.П.Смірнов, Климов, Яровий, В.Н.Грачов, Серов. У 1972 р. на фабриці випущено: 41000 скрипок, 3000 віол, 2000 контрабасів і 70000 смичків всіх видів.

Гарні смички робили Лафлер, Люпо, Теккато – фр. Вільом, в Англії – Додд, в Росії – Кіттель, Іванов, Нетиску, Летунов, Токарев.