3. Побудова сонат і партит.

Спочатку стоїть 4-х частина соната з а схемою «церковної» після чого йде партита. Соната – новий жанр, але Бах трактує його поліфонічно, де перші 2 частини уявляють собою прелюдію з фугою; партита – старий жанр, але вона набуває сучасні риси – інтонаційний строй нових танців урізноманітнюється «дублями» і т.і. → досягнення єдності стилю. Однак, соната не пов’язана із послідуючою за нею партитою. Між ними не існує ні тональної, ні тематичної спорідненості.

1 соната – Adagio, Фуга (g), Сіціліана (В), Presto (g)

1 партита – h Аллеманда Дубль, Куранта Дубль, Сарабанда Дубль, Бурре Дубль.

2 соната – Grave, Фуга (а), Andante (С), Allegro (а).

2 партита – d Алеманда, Куранта, Сарабанда, (С).

3 соната – Adagio, Фуга (C), Largo (F), Allegro (C).

3 партита – (Е) Прелюдія Лур, Гавот у формі рондо, Менует І, Менует ІІ, Бурре, Жига.

Побудова сонат: велична прелюдія випереджає фугу. 2-а половина цикла ІІІ і ІV частини – розрядка напруги. ІІІ частина – кантилена; фінал – гомофонно-пасажний в манері жиги або дублів з партит.

Партити насичені танцями різного походження і різних народів. Разом з цим, художній зміст набагато глибший за танцювальність. Це особливо стосується 2-ї партити (d-moll), яку можна назвати «сонатою серед партит».

Склад партит:

• Алеманда – німецький колективний танець у 4-х дольному розмірі, повільний, спокійний, величний; попередниця алеманди – інтрада – жанр парадно-вітальної музики для ансамблю духових інструментів, характерний затакт;

• Куранта – танець французького або італійського походження, швидкий (ритм 3/4 ), парний;

• Сарабанда – іспанський танець (ритм 3/4 ), повільний, величний, виражає глибокі душевні почуття, скорботу, печаль; ХІІ – ХVІ ст. пісня звичайно виконувалась під час похорон з флейтою у супроводі лютні, арфи або гітари – акордовий стиль;

• Чакона – в основі своїй – це сарабанда, мелодія, якої є темою для варіацій; при цьому басовий голос теми не змінюється (basso ostinato), верхній голос варіюється;

• Жига – танець ірландського походження (з інших джерел – з Італії або Франції). Дуже швидкий в тріольному русі. Темп 6/8, 9/8 або 12/8, комічний моряцький танець на п’ятках, колективний (з провінції Овернь);

• Бурре – французький танець, швидкий, стрімкий (ритм 4/4 ) з характерними акцентами («притоптуваннями») на опорних долях тактів, праний танець. Танець дроворубів (bourre в перекладі – в’язанка дров) грубуватий, жартівливий;

• Лур – повільний французький танець на 6/4, назва від старовинного народного інструменту на кшталт волинки, розповсюджений в Нормандії;

• Гавот – достатньо швидкий французький танець (ритм – 2/4);

• Менует – французький танець в помірному русі (ритм – 3/4). Менует танцювали, головним чином, на придворних балах, чим і обумовлений характер танцю.

Класична послідовність танців – алеманда, куранта, сарабанда, жига, інш танці або додаються до основних, або замінюють їх. Гавот – куранту, бурре – жигу.

Партити побудовані за принципом контрасту. Однак контрасти тут не такі значні як у сонатах. В основному він виявлений у ритмічному русі. Тональна єдність також пом’якшує контраст.