Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Управління культури Херсонської облдержадміністрації Херсонське музичне училище

Збірник лекцій з дисципліни

«Історія виконавства» частина І Історія виникнення струнних інструментів, смичка. Старовинна смичкова музика. Творчість Композиторів-класиків –для струнних інструментів зі спеціальності 5.02020401 «Музичне мистецтво» спеціалізація «Оркестрові струнні інструменти»

Херсон 2013

Збірник лекцій з дисципліни «Аналіз виконавських стилів», ч.І / Уклад.: методист Дробот Н.С. – Херсонське музичне училище, 2012. – 92 с.

Навчальне видання

Збірник лекцій з дисципліни

«Історія виконавства »

зі спеціальності 5.02020401 «Музичне мистецтво»

спеціалізація «Оркестрові струнні інструменти»

Укладач: Рецензент:

Дробот Наталія Сергіївна- методист, викладач вищої категорії Херсонського музичного училища Старюченко Н.А. - кандидат мистецтвознавства, голова циклової комісії «Теорія музики» Херсонського музичного училища

Ухвалено на засіданні методичної ради

Херсонського музичного училища

Протокол №5 від «22» травня 2013р.

Голова методичної ради

Дробот Н.С. __________________

Зміст

ТЕМА І……………………………………………………………5

Введення в курс.

Формування скрипки як інструмента.

Боротьба віол і скрипок.

ТЕМА ІІ…………………………………………………………25

Старовинна скрипкова школа.

Видатні представники старовинної скрипкової школи.

А. Кореллі.

А. Вівальді.

ТЕМА ІІІ………………………………………………………..36

Розвиток стилю скрипкової музики в творчості Ф.Джемініані, П.А.Локателлі, Дж.Тартіні.

ТЕМА ІV…………………………………………………….…..47

І.С.Бах (1685-1750 рр.).

Риси стилю.

Твори для смичкових інструментів.

Тема V……………………………………………..…………..60

Скрипковий класичний стиль в творах віденської школи. Й.Гайдн (1732-1809 рр.).

Тема vі…………………………………………………….…69

В.А.Моцарт (1756 – 1791 рр.)

Тема vіі……………………………………………………….78

Великий німецький композитор Л.Бетховен

(1770 – 1827 рр.)

Список використаних джерел………………….……….……90

ТЕМА І

Введення в курс.

Формування скрипки як інструмента.

Боротьба віол і скрипок.

1. Мета і задачі курсу «Аналіз виконавських стилів»

2. Б.О.Струве і його труд «Процес формування віол і скрипок».

3. Історичне формування віольної і скрипкової родини.

4. Видатні майстри створення скрипки.

5. Історія створення смичка.

1. Мета і задачі курсу «Аналіз виконавських стилів»

Мета: Вивчення особливостей смичкової музики протягом всіх епох існування струнних інструментів, починаючи з зародження сучасності.

Задачі курсу:

• класифікація епох існування скрипки як інструмента, вивчення видатних композиторів-скрипалів кожної епохи;

• ознайомлення з видатними виконавцями на струнних інструментах;

• порівняльний аналіз виконання одного музичного твору різними виконавцями;

• ознайомлення з українською сучасною смичковою музикою;

• самостійне вивчення тем студентами.

Базується на дисциплінах: музична література, фах, методика, аналіз муз. творів та інших дисциплінах спеціального циклу.

2. Б.О. Струве і його праця «Процес формування віол і скрипок»

Б.О.Струве (1897-1947 рр.) – доктор мистецьких наук, професор. Свою діяльність присвятив історії і теорії струнно-смичкового мистецтва. За фахом – віолончеліст, працював у Санкт-Петербурзі викладачем віолончелі і камерного ансамблю. Свою викладацьку роботу поєднував з науково-дослідницькою діяльністю. Працював у 3-х напрямках:

а) теоретичні роботи з методичних проблем струнно-смичкового мистецтва;

б) історичні роботи;

в) роботи мистецтвознавства.

До теоретичних робіт з методичних проблем належать:

«Вібрація на струнних інструментах» (1926 р.), «Типові форми постановки рук у інструменталістів» (1932 р.), «Вібрація як виконавська навичка гри на смичкових інструментах» (1933 р.), «Профілактика професійних захворювань» (1935 р.). Невидані роботи: «Розвиток активної техніки у віолончелістів» (1927 р.), «Фізіологічні основи смичково-струнної техніки; І частина – ліва рука» (1929 р.) та ін.

Дуже ретельно вивчав кожну проблему. Музична освіта поєднувалась в ньому з методичною освітою. Недоліки робот – не пов’язані з центральною нервовою системою (навчання І.П.Павлова ще не існувало). Хоча у своїх роботах Б.О.Струве пов’язує з нею ігровий процес.

З 1927 р. викладає курс «Наукові основи смичково-струнної техніки» у середніх навчальних закладах, а з 1935 р. у Санкт- Петербурзькій консерваторії. З жовтня 1935 р. очолює аспірантуру з цієї дисципліни. У 1939 р. під його керівництвом аспірантом І.Л. Благовещенським була написана і у 1940 р. захищена кандидатська дисертація на тему «До питання про єдність музичного і технічного виховання скрипаля в світі навчання І.П.Павлова». Також Б.О.Струве створив методику викладання гри на інструменті.

До історичних робіт Б.О.Струве належать методичні роботи з фахових дисциплін.

Створення дисципліни «Історія смичкового мистецтва». З 1938 р. вона почала викладатись у Санкт-Петербурзькій консерваторії, у 1939 р. в Московській консерваторії, потім введена до навчальних планів всіх ВНЗ культури і мистецтв.

Б.О. Струве була визначена загальна концепція курсу, його зміст і основна методологія.

«Історія смичкового мистецтва» представляє собою навчальну дисципліну, де розвиток художньої літератури для смичкових інструментів, виконавство і педагогіка пов’язані і взаємообумовлені. Задачі виконавців і композиторів єдині для кожної історичної епохи, тому аналіз виконавських стилів обумовлює виконавські задачі. В свою чергу, розвиток виконавського мистецтва і музична практика постійно стимулюють творчість композиторів. Цей курс у Струве розподіляється на 2 частини: 1. допоміжні навчальні посібники і матеріали; 2. оригінальні дослідження.

Більшість історичних робіт Б.О.Струве присвячені витокам смичкового мистецтва. До оригінальних праць належать: «Скрипкове мистецтво і література в Італії до середини ХVІІ ст.», «Віолончельне виконавство і література в ХVІІ ст.», «Про видатного скрипаля і композитора І половини ХVІІ ст.. Біаджо Маріні (1597-1665 рр.)». Найбільш цікава робота 1942 р. – «Скрипкові аффетті ХVІІ – ХVІІІ ст. у зв’язку з розвитком виконавського стилю». В ній він показав, що виразність з’явилась за півсторіччя до Кореллі і за ціле сторіччя до Джемініані, Локателлі, Тартіні. Б.О.Струве зробив на той час новий погляд на еволюцію скрипкової творчості, питання інтерпретації творів ХVІІ – ХVІІІ ст. Затверджував життєву реальність творів великих музикантів минулого. Виступає проти академізації цих творів, яка обмежує виконавський стиль (аскетизм, суворість, обмеженість вибору засобів виразності).

в) Дуже значним розділом наукової діяльності Б.О.Струве була галузь музичного інструментознавства.

З 1933 р. Струве працював старшим науковим співробітником відділу історії музичної культури Державного Ермітажу. В ньому знаходилась колекція музичних інструментів, яка потім у 1940 р. перейшла до науково-дослідного інституту театру і музики (одга з самих багатих колекцій сучасності, зрівнятись з нею може тільки Брюссельський музей музичних інструментів). Струве працює над питанням походження і розвитку струнних інструментів. Робота вилилась у багаторічне дослідження, закінчена перед Вітчизняною війною. У 1940 р. за неї Струве отримав наукову ступінь доктора мистецьких наук.

Над основним дослідженням «Процес формування віол і скрипок» Струве працював до кінця життя. Він ретельно вивчав інструменти колекції, каталоги інших музеїв, скульптурні зображення та живопис, гравюри, старовинні трактати перекладів з різних мов.

До основи досліджень кладе принцип: головна причина, яка викликає всі зміни інструментів – сама музична культура. Інструмент відтворює ті чи інші історичні музичні цінності, якщо він відповідає цим вимогам – він живе, якщо ні – відмирає. Крім цього, протягом свого життя він видозмінюється під впливом вимог суспільства.

Таким чином, на еволюцію інструментів впливає:

1. Технічна думка майстра.

2. Художні і віртуозні можливості виконавця – контакт з майстром (Тартіні і Віотті вдосконалили смичок. Шпор винайшов і створив підборідок для скрипки).

3. Творчі вимоги композитора (І.С.Бах – віолу-помпоза).

4. Раціоналізація форми інструменту з метою полегшення гри на ньому.

Ця робот а також цінна й науковою класифікацією смичкових інструментів. Розподіляючи інструменти на види, підвиди, родини, групує їх за основними ознаками.

Дуже досконало показав процес формування віол і скрипок. Цією роботою доводить повну невідповідність версії походження скрипок від віол. Скрипки були самостійним відгалуженням від загального з віолами пращура – старовинного смичкового інструменту – фіделя (вієли).

Також наукова цінність цієї роботи полягає в аналізі термінів «а гамба» і «а браччо», за скрипковими – «а браччо» в залежності від їх складу утримання і розмірів. Зробив аналіз складу оркестру Монтерверді (ХVІ – ХVІІ ст.).

Продовженням цієї праці є робота «Історія віольного і скрипкового смичку» (1941 р.), що доповнила попередню. Протягом життя – 50 років написав 36 робіт. Хворів на туберкульоз. Його учні – С.Л.Гінзбург, А.М.Раабен продовжили справу свого вчителя.