6. Глобальна економіка та її системна сутність.

Зміст поняття “світова економіка” інтерпретується по-різному: з одного боку, як сукупність взаємопов’язаних національних господарств всіх країн, а з іншого - як особливий організм, котрий має специфічні функції, спеціальні інститути, що характеризує світове господарство як господарство, яке відрізняється від суми господарств окремих країн. Світова економіка - продукт розвитку національних господарств і національного виробництва, яке стає настільки великим та концентрованим, що йому вже тісно в національних рамках і воно шукає зовнішні ринки збуту та джерела сировини. Глобальна економіка - це якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробничо- збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею [2].

Глобальна економіка - наддержавна, позадержавна економіка, яка базується на стиранні кордонів (лібералізації транскордонних операцій з товарами, трудовими ресурсами та капіталом) і починає створювати власні (наддержавні) механізми, в тому числі валютний механізм (який частково протистоїть і водночас співпрацює з національними механізмами, в залежності від економічної політики окремих держав) 

Як зазначає видатний український вчений Д.Г. Лук’яненко, у складному переплетінні науково-технологічних, політико-економічних та соціокультурних факторів відбувається становлення глобальної економіки. На початку ХХІ ст. вона є багатоукладною і змішаною, в якій представлені сегменти доіндустріалізму, індустріалізму, постіндустріалізму, анклави інформаційної, інтелектуальної, нової, віртуальної економік. На сьогодні не йдеться про досконалість глобальної ринкової системи, а швидше про глобальну доступність ресурсів та інновацій; глобальний характер факторної мобільності; глобальну ринкову уніфікацію та регуляторну гармонізацію; глобальну індивідуалізацію та корпоратизацію; регіонально-континентальну консолідацію; десинхронізацію темпів і рівнів економічного розвитку в умовах циклічної кризовості 

7. Сучасні асиметрії глобального розвитку.

Під асиметріями глобального економічного розвитку розуміють усталену відсутність структурної рівноваги глобальної економічної системи, яка проявляєть­ся у: 1) непропорційності розвитку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єктивно існуючих суперечностей між ними; 2) порушенні функціонально-ієрархічної рівноваги геопростору, коли актори геополітичної та геоекономічної взаємодії реалізують свої інтереси , нехтуючи інтересами інших; 3) поліваріантності та асинхронності національних і глобальних циклів розвитку. Основними ви­мірами асиметрій глобального розвитку є: 1) матеріальний (кількісно-вартісний); 2) просто­рово-часовий; 3) соціокультурний (якісний).

Таким чином, асиметрія є об’єктивною і закономірною формою глобального економічного розвитку та ін­струментом виявлення системи його багаторівневих су­перечностей. При цьому базовими ідентифіковано три рівні асиметрій глобального розвитку у дев’яти функціональних вимірах, що характеризують:

1) асиметрії у розподілі первинних ресурсів;

2) асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку;

3) диференціацію країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей.

Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку^*

Функціональні зони геопростору	Критерії аналізу
1	2
І-ий рівень – асиметричний характер розподілу первинних ресурсів
Соціодемографічна складова	забезпеченість людським потенціалом, економічно активним населенням та рівень демографічного навантаження
Енергетична складова	забезпеченість енергетичними ресурсами
Екологічна складова	рівень забруднення природного середовища і екологічної безпеки
ІІ-ий рівень – асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку
Технологічна складова	технологічний рівень та інноваційний потенціал розвитку держави
Економічна складова	рівень відкритості, економічного розвитку і потенціал економічного зростання
Фінансова складова	рівень розвитку та глобалізованості фінансової системи
ІІІ-ій рівень – диференціація країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей
Геополітична складова	геополітичний статус держав, їхня геополітична активність
Соціокультурна складова	переважаючий соціокультурний устрій, його вплив на суспільство і систему цивілізаційних цінностей
Інституційна складова	рівень розвитку інститутів