29. Система критики глобальних процесів.

Критика Г будується на невизнанні її сприятливих наслідків і наголошенні на тому, що сили, які стоять за глобальними ек трансформаціями, виступають проти використ глобаль­них регуляторних інструментів, сприяють створенню трансна­ц утворень, дії яких підривають стабільність держ соц структур, не відповідають сусп потребам і є абсолютно неконтрольованими.

7 базових крит зауважень до процесів глобалізації, з точки зору різних шкіл:

1)Г специфічно інтегрує світ- відбув стратифікація світ спільноти

Одні інтеграційні зусилля призведуть до об’єднуючого результату, інші — опиняться безнадійно підірваними. Головним є той факт, що потужні сучасні держави всупереч будь-якому ступеня глобалізації збережуть власний силовий та економічний потенціал.

Інфо революція не зрівняла держави між собою.

Відбувається маргіналізація країн, що розвиваються, — багата Північ, по сутті, виключає з прогресу значну більшість людства.

2) Реалізація програми Вашингтонського консенсусу, яка активно нав’язувалася через посередництво США різноманітними фінансовими інститутами, ставила за мету дисоціалізувати країни світової периферії. Ідея вільно-ринкової ек самостабілізації, що автоматично досягається, є архаїчною.

3)Скептична позицію П. Хірста та У. Томпсона. Г=міф, мета якого приховування конфрон­таційної реальності міжн економіки, яка все більше являє собою з часом усе важче стримуваний баланс сил трьох регіональ­них блоків — Пн Америки, Європи та Сї Азії, в ареалі яких національні уряди зберігають усю колишню міць. Сили інтернаціоналізації напряму залежать від регулюючих правил національних урядів, які в першу чергу визначають напрями подаль­шої лібералізації. Г не пом’якшує, а посилює світову нерівність. Вона створює додаткові можливості великим виробничим компаніям за рахунок менш великих і менш залучених до сучасної науки і технологій виробничих колективів.

4)В провідних країнах ефективність виникає в досить великих зонах виробництва, які внаслідок відкриття кордонів стануть неконкурентоспроможними для зарубіжних експортерів, здатних демонструвати більш низький рівень витрат.

5) Я. Бхагваті, П. Крюгман. Найбільш доцільне побудова вільного ринку для товарів, а не для капіталів, оскільки останні є нестабільними за власною природою і вимагають держ контролю — як МІН контролю за обмінними курсами.

6) Американські ізоляціоністи на чолі з П. Бьюкененом. Г – система допуску на багатий і справедливий америк ринок демпінгових товарів з країн з дешевою робочою силою, що спричинює відтік вільного америк капіталу в країни, які розвиваються, і послаблює позиції США. Г = «заміна комунізму» як основного противника США.

7) Головна проблема – співвіднош глобалізації з вестернізацією.

А)Г — більш широка ніж вестернізація і практично дорівнює процесу модер­нізації. А. Гідденс, Р. Робертсон, М. Олброу, У. Коннолі.

Б) Г = глобальна дифузія зх модернізму і зх інститутів. С. Амін, Л. Бентон, А. Каліннікос. Головне — зможе чи ні незахідний світ вступити до фази глобалізації, не відчув­ши попереднього впливу вестернізації, консервації власної культури задля ефективного цивілізаційного підґрунтя вестернізації, що була активно сприйнята суспільством.

30. Глобальне конкурентне лідерство.

31. Роль індивідуальних суб’єктів глобальної економіки.

32. Основні напрями глобального технологічного розвитку, його проблеми та суперечності.

33. Особливості та рівні процесів інтернаціоналізації.

Новий сучасний етап інтернаціоналізації породжений науково-технічною революцією.

Вирізняють два рівні інтернаціоналізації: мікро- та макрорівень. На макрорівні інтернаціоналізація являє собою процес залучення фірми до міжнародних операцій, якому притаманний переважно стадійний характер. На макрорівні вона проявляється в розширенні та поглибленні світогосподарських зв’язків за рахунок підвищення міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва сприяю зростанню ефективності виробництва в окремих країнах, прискореному розвитку науки та техніки, підвищенню життєвого рівня населення.

Інтернаціоналізація господарського життя посилює взаємозалежності національних відтворювальних процесів на світовому ринку; породжує тенденцію до вирівнювання умов виробництва в різних країнах, рівня витрат виробництва, продуктивності праці, норми прибутку тощо.

Закон інтернаціоналізації діє з різною інтенсивністю в тих чи інших регіонах світового господарства.

Для визначення рівня інтернаціоналізації господарського життя використовується ряд показників: експортна квота, імпортна квота, зовнішньоторговельна квота, вартісний обсяг експорту на душу населення, обсяг нагромаджених зарубіжних капіталовкладень у країні щодо ВВП, частка іноземного капіталу в щорічних інвестиціях країн та ін.