26. Світові та глобальні міста як суб’єкти глобальної економіки.

Сучасні міста стають свідками динамічних змін,які не мали місця в минулому. Навіть будучи економічно відсталим, кожне місто поступово стає учасникомглобалізаційних процесів і займає там власну нішу.

Дж. Фрідман запропонував глобальну ієрархію міст,які є окремими елементами однієї мережі [10]:

- глобальні фінансові міста: Лондон, Нью-Йорк,Токіо;

- мультинаціональні міста: Маямі, Лос-Анжелес,Франкфурт, Амстердам, Сінгапур;

- важливі національні міста: Париж, Цюріх, Мадрид,Мехіко, Сан-Паулу, Сеул, Сідней.

До головних ознак глобальних містможна віднести:

- їх перевторення на центри управління та форму-вання політики світової економіки, наприклад, Ва-шингтон;

- можливість таких міст виступати глобальнимифінансовими центрами, центрами надання спеціалі-зованих послуг (юридичних, рекламних тощо), якібільше за виробництво впливають на економічний роз-виток, і провідними глобальними товарними ринками,наприклад, Лондон; а також місцем розташуванняіндустрії розваг, включаючи мистецтво, моду, телеба-чення, потужні медіаорганізації та телекомунікаційнікомпанії міжнародного значення, наприклад, Лондон,Нью-Йорк;

- здатність приваблювати й розміщувати на своїйтериторії штаб-квартири транснаціональних корпо-рацій, великих національних й іноземних компаній (на-приклад, у Токіо знаходиться 17 із 100 провідних кор-порацій, у Нью-Йорку - 11), а також більшість провіднихнеурядових і міжурядових організацій (Нью-Йорк).

Подібні риси між світовим і глобальним містом:

- функціонують углобалізованомусередовищі;

- є центрами міжнародноїторгівлі, культури, потужноїполітичної діяльності,освіти;

- використовуютьсяглобальним капіталом як«базові точки» дляорганізації виробництва іринків

Відмінні риси:

світові міста є первинними, аглобальні – вторинними, тобтобільшість глобальних містсформувалася на основіфункціонування світових;

- формування світових міст зумовленоісторичними чинниками, географічнимифакторами, розвитком торгівлі; тоді якглобальних міст – розвиткомфінансового сектору, сектору послуг йіндустрії розваг, інноваціям таінформаційним технологіям;

- глобальні міста слугують центрамине лише політичної могутності, освіти,культури і торгівлі, а й зосередженнямпредставників національних урядів,штаб-квартир міжнародних компаній іорганізацій , а також розвиткуфінансових відносин, професійноїдіяльності у медицині, юриспруденціїтощо, інформаційних технологій

27. Секторальний вимір наслідків глобальної економічної кризи.

Вплив сучасної світової фінансової кризи на економіку України.

Дослідження фінансової кризи є актуальним в 2011р через те, що світова фінансова криза продовжує наступати, саме через це продовжують підніматися ціни, зменшуються кількість робочих місць і т.д.

По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

Аналіз динаміки соціально-економічної ситуації в країні дозволив охарактеризувати наслідки глобальної фінансової кризи для економіки України наступними аспектами:

- погіршення макроекономічних показників;

- зниження темпів зростання ВВП;

- дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу;

- великий розмір зовнішнього боргу країни, що веде його до ризику невиплати;

- скорочення депозитної маси;

- зниження ліквідності, погіршення портфеля й активів банківської системи;

- зниження обсягів кредитування економіки;

- девальвація гривні;

- скорочення надходжень і видатків бюджету;

- ослаблення довіри до фінансових установ;

- серйозні труднощі українських банків пов’язані з поверненням зовнішніх запозичень, залучення нових інвестицій;

- нестабільність на валютному ринку його спекулятивний характер;

- зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту;

- погіршення добробуту домашніх господарств, скорочення реальних доходів, затримка виплати заробітної плати, особливо у промислових регіонах;

- зниження загального рівня життя населення, погіршення забезпеченості громадян товарами першої необхідності (продукти харчування, одяг) та послугами соціально-побутової сфери (транспорт, медицина, освіта, культура).