15. Природа і типізація глобальних економічних парадоксів.

Міжкраїнові та міжрегіональні асиметрії економічної глобалізації, викликані дією ряду технологічних, інформаційних, екологічних, геополітичних факторів, в першу чергу, дискредитують ідею про справедливий розподіл світового ВВП і рівні можливості конкурентного розвитку всіх учасників глобальної системи, формуючи гіпертрофовану залежність від однополярної моделі економічного розвитку, тим самим залишаючи невикористаним у повному обсязі ефективний ресурс системної взаємодії. Дисгармонія економічного розвитку обумовлює принципову глобальну нестаціонарність, поглиблюючи тенденцію до загострення класичних протиріч: уніфікації і диференціації; системного стягування і локалізації; інтеграції і дезінтеграції, в результаті чого виникають основні парадокси глобальної економічної системи.

1).Стратифікації, (уніфікації і різноманіття).

2).Дисоціації (інтеграція і дезеінтеграція)

3).Гр.галузевих парадоксів:

І парад. „домашнього заміщення” ґрунтується на ідеї про те, що диверсифікований фінансовий портфель позначається на значно більших очікуваних прибутках у порівнянні з недиверсифікованим (за умов однакового рівня ризику). Моделі селекції портфельних інвестицій, розроблені Г. Марковіцем і Дж. Тобіном.

ІІ Парад. Філдстайна-Хоріока. Не обмеж функціонування міжн ринку капітал дозволяє внутр норми інвестицій відхилятися від норми нагромадж. Отже, нагромадж поза залежн від місця розташув повин бути ефективно використ по всьому ринку. Ін вест не обмеж тільки нац кордонами і нац нагромадж, оскіль джерелом ін вест ресурс повинен бути і міжн ринок капіт. Більшість Інд розв кр, які хар-ся високою нормою нагромадж та вис норму інвест. Звідси роблять висновок про низьку міжн мобільність капіт. За їх думкою світ ринок кап не сприяє одреж країною довготермін приб від міжчос торг.

III Парад. низьк мобільності нетто потоків капіт”. Гол парад. ринку тов і послуг, який є част глоб – це суперечність лібераліз і протекціонізму. Всупереч ідеї лібераліз світ тов ринків, яка реаліз під егідою СОТ досі зберіг значні бар’єри на шляху вільн руху тов маси. При чому, ці бар’єри ініціюються не кр 3-го світу, а розвин кр. В США зберіг вел кільк митн тариф на імпорт таких товарів.: -харч прод,-текстиль, – обяг, – ювелір прикраси, – залізн вагони. В Китаї прожовж блокада іноземн участі в ряді галузей нац ек.

16. Ключові суперечності економічної глобалізації.

Глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо віднести: поширення нових інформаційних технологій та пов’язаних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя); перехід на ресурсозаощаджуючі технології; посилення уваги до важливих проблем людства та інші.

Однак, глобалізація економіки – це не лише вигоди від зростанні участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливими щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків. Світова практика доводить, що виграш від глобалізації розподіляється далеко не рівномірно між країнами та суб’єктами економічної діяльності.

Отже, до негативних наслідків глобалізації відносяться: посилення нерівномірності розвитку країн світу; нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної залежності.

Саме тому, глобалізація як суперечливий процес, потребує регулювання на національному та міждержавному рівнях.

Головне протиріччя глобальної економічної системи пов’язане з формуванням в рамках провідних західних держав замкненої господарської системи. Цей процес можна прослідкувати за такими напрямками: 1) концентрація в постіндустріальному світі більшої частини інтелектуального і технологічного потенціалу людства; 2) зосередження основних торговельних потоків в межах співдружності розвинених держав; 3) замикання інвестиційних потоків та 4) спрямованість міграційних потоків з країн “третього світу” в розвинені регіони планети.

Розвиток глобалізації економіки як закономірного, об'єктивно обумовленого, але внутрішньо суперечливого процесу, в якому бере участь безліч різноманітних суб'єктів зі своїми власними економічними інтересами, що знаходить свій прояв у широкому колі протиріч власне глобалізації економіки. До їх числа можна віднести наступні протиріччя.

1. Суперечності між країнами та/або групами країн.

Перш за все це відноситься до суперечностей між групою провідних розвинених країн з ринковою економікою (країн так званого "золотого мільярда"), які отримують максимальний економічний ефект від глобалізації (глобальний виграш), і іншими країнами, передусім найменш розвиненими. Слід, разом з тим, слід зазначити, що поглиблення розриву в рівнях соціально-економічного розвитку між "багатою Північчю" (групою провідних розвинених країн з ринковою економікою) та "бідним Півднем" (основна маса країн) почалося ще до переходу до етапу глобалізації світової економіки. За наявними оцінками, з 1820 р. по 2000 р. середній обсяг ВВП на душу населення в країнах сучасного багатого Півночі зріс більш ніж у 19 разів, а в інших регіонах світу - лише в 5,5 рази.

Глобалізація в широкому сенсі (в тому вигляді, в якому вона здійснюється в даний час) зберігає і відтворює кардинальні відмінності в рівнях соціально-економічного і політичного розвитку (доповнюються відмінностями у способі життя, у ставленні до основних проблем буття, в системі життєвих цінностей). До початку XXI ст. провідні індустріально розвинені країни світу, на які припадало 15% населення Землі, контролюють понад 70% світових ресурсів, виробництва, торгівлі, споживання. При цьому деякі з них відкрито ігнорують інтереси інших країн і людства в цілому - як, наприклад, США, які споживають левову частку світових паливно-сировинних і енергетичних ресурсів і вийшли при цьому з Кіотського угоди про співробітництво в охороні навколишнього середовища. Події в Іраку в 2003 р. показали, що в боротьбі за світові ресурси США вважають цілком можливим використовувати військову силу. Ці обставини має враховувати і наша країна в своїй зовнішній і внутрішній політиці.

Фактично розвинутими країнами з ринковою економікою в рамках процесу глобалізації реалізується політика так званих подвійних стандартів, коли ці країни, взявши на себе роль флагманів глобалізації та відповідальність за розвиток світового співтовариства в цілому, прагнуть проводити політику глобалізації в своїх власних інтересах, ущемляючи при цьому національні інтереси основної маси країн, що розвиваються і, значною мірою, країн з перехідною економікою. Реалізація глобалізації в її сучасної моделі може привести до формування нового світового порядку, заснованого на асиметричної взаємозалежності, коли основнимисуб'єктами цього процесу є провідні країни світу, а об'єктами(значною мірою) - всі інші країни світу.

Розмірковуємо самостійно. Відчуває Росія в даний час на собі вплив політики так званих "подвійних стандартів"? У чому конкретно це проявляється?

До цієї ж групи суперечностей відносяться і суперечності всередині самої групи провідних країн світу, можлива поява в перспективі в ній нових держав (наприклад, Китаю, Індії, частка яких у світовому ВВП, промислове виробництво, інвестиції, міжнародної торгівлі товарами і послугами і т. д. неухильно зростає).

2. Суперечності між країнами або групами країн) і відповідними міжнародними інститутами (наприклад, МВФ, Світовим банком, СОТ).

Діяльність цих міжнародних інститутів щодо координації політики провідних країн світу надає певний позитивний вплив на світовий економічний розвиток, і в принципі реалізована в результаті їх діяльності велика свобода транскордонного руху факторів виробництва, товарів, послуг, прав інтелектуальної власності може оцінюватися позитивно. Однак виникають нові загрози дестабілізації світової економіки у зв'язку з лібералізацією зовнішньоекономічних зв'язків, зняттям бар'єрів для транскордонного руху товарів, послуг, робочої сили та капіталів, які вимагають прийняття відповідних, узгоджених країнами світу (а не тільки вузькою групою провідних країн) рішень. Особливу гостроту (як показали кризові явища другої половини 90-х роках XX ст. в Південно-Східній Азії, Бразилії, Аргентині) набувають суперечності, пов'язані з великомасштабними неконтрольованими потоками спекулятивних капіталів.

3. Протиріччя між окремими країнами, з одного боку, і ТНК, ТНБ і світовими фінансовими центрами - МФЦ - з іншого.

Однією з характерних тенденцій у розвитку сучасної теорії глобалізації (так зване гиперглобалистское направлення) є приниження ролі держави і, відповідно, національно-державних інтересів. Прихильники гиперглобализма в сучасній економічній теорії вважають, що карта сучасного світу - це більшою мірою "карта транснаціональних корпорацій", ніж традиційна політична карта світу, представлена державами. Дійсно, ТНК і ТНБ в даний час перетворилися в головну рушійну силу процесу глобалізації економіки, потеснившую в деяких регіонах світу національні держави і деформировавшую соціально-економічні системи цих країн. Суперечності між ТНК, ТНБ, світовими фінансовими центрами, з одного боку, і державами сучасного світу, з іншого, становлять одне з головних протиріч процесу глобалізації світової економіки.

Однією із спроб згладжування суперечностей між ТНК і країнами, в які вони інвестують свій капітал, стало створення в 1997 р. глобальної бізнес-ради зі сталого розвитку (World Business Counsil for Sustainable Development), що поєднує 175 провідних транснаціональних корпорацій з 35 країн базування. Ці ТНК взяли на себе зобов'язання сприяти економічного зростання, підтримці екологічної рівноваги і соціальному прогресу тих країн, де діють їхні філії.

Крім зазначеного Всесвітньої ділової ради, що створені і діють 50 національних та регіональних рад ділових кіл, що включають близько тисячі лідерів бізнесу, орієнтованих на підтримку сталого розвитку.

Очевидно, що в цих нових умовах повинні відбутися істотні зміни в механізми та інструментарії економічної і правової діяльності держав сучасного світу. При цьому кількість державної участі в економіці має змінитися його "якістю", коли держави використовують більш сучасні і ефективні методи управління в умовах наростаючої відкритості національної економіки. Держави приділяють все більше уваги зовнішньоекономічних аспектів макроекономічного регулювання (валютного курсу, платіжного балансу, митної політики та ін). Крім цього, йде процес інтернаціоналізації в таких традиційно "внутрішніх" сферах регулювання, оподаткування, страхування, соціальна політика в цілому, трудове законодавство, освіта і професійна підготовка та перепідготовка кадрів. При цьому урядам доводиться враховувати, які процеси в даних сферах відбуваються у країн-конкурентів. На практиці конкуренція корпорацій доповнюється конкуренцією національних урядів, а державне регулювання стає все більш конкурентним, змагальним процесом.

4. Протиріччя між самими найбільшими ТНК, ТНБ і МФЦ.

Ці суперечності проявляються практично в усіх формах міжнародних економічних відносин - від міжнародної торгівлі товарами і послугами до міжнародного інформаційного обміну. У багатьох випадках вони виступають як суперечності, пов'язані з монополістичною і олигополистической глобальною конкуренцією.

Таким чином, конкурентна боротьба виходить на якісно новий - глобальний рівень. Правила гри в цій формується глобальній економіці визначаються в результаті взаємодії трьох основних сил:

■ глобалізованого капіталу (ТНК + МФЦ);

■ провідних країн сучасного світу та їх угруповань (ЄС, НАФТА, АТЕС);

■ найбільш авторитетних міжнародних економічних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ та ін).

Розмірковуємо самостійно. З урахуванням зазначених тенденцій і суперечностей процесу глобалізації економіки як можна застосовувати до цього процесу основні положення теорії конкурентних переваг М Портера?

З урахуванням вищесказаного видно, що глобалізація економіки означає значною мірою крах колишніх уявлень про ринок, який в умовах "вільної гри ринкових сил" сам автоматично регулював усі процеси економічного розвитку і давав всім ринковим гравцям в однаковій мірі "місце під сонцем". У цьому сенсі надії на потенціал та можливості процесу глобалізації економіки з боку багатьох країн і постсоціалістичних країн не виправдалися. Наслідки глобалізації для економіки цих країн виявляються далеко не однозначними.

Розмірковуємо самостійно. Відомий фінансист і, одночасно, валютний спекулянт Дж. Сорос писав, що глобалізація "відкрила людям нові можливості для новаторства та підприємництва, прискорила глобальне економічне зростання", але і принесла цілий ряд негативних проявів. "По-перше, вона схильна до криз; по-друге, вона посилює нерівність між багатими і бідними як всередині країн, так і між ними; вона викликає неправильний розподіл ресурсів між приватними і державними інтересами". Слід відзначити, що негативні наслідки глобалізації випробував на собі і сам Дж. Сорос, коли в результаті кризових явищ на американському фондовому ринку він поніс значні втрати.