1. Еволюція концепцій глобалізації. Форми глобалізації.

Концепції економічної глобалізації

З огляду на зростання масштабів глобалізації міжнародних економічних відносин, протягом останнього часу було розроблено ряд теорій економічної глобалізації, що визначають суть, передумови та наслідки інтеграційних процесів як для світового господарства загалом так і для національних економік зокрема. Основними концепціями сучасної глобалістики є[1] :

Перша з них — концепція "межі зростання". Про­блема меж економічного зростання є основною ідеєю тематики доповідей Римського клубу. У свій час за­сновники цього клубу зіткнулися з труднощами в реалізації корпоративних проектів і програм. Вони вва­жають, що глибинними причинами цих труднощів є глобальні системні ефекти, тобто, наслідки деструктив­них змін у світовій економічній системі. Локальні зу­силля щодо їх подолання були маловтішними.

Практичним результатом досліджень в рамках цієї концепції були спроби моделювання світової економіч­ної динаміки. При цьому за змінні бралися п'ять вели­чин: населення, капіталовкладення, виробництво про­довольства, використання невідновлюваних ресурсів, забруднення природного навколишнього середовища. Цільова функція визначається робочою гіпотезою про дисфункціональність глобальної системи, її перевірка привела до висновку про те, що в умовах збереження наявних тенденцій зростання людство дуже швидко наблизиться до крайньої межі демографічної та еконо­мічної експансії.

Інша концепція отримала назву "сталого розвитку". Дотримуючись ідеї про існування планетарних меж економічного зростання, автори її вважають, що кри­тичний поріг сталого зростання світової спільноти уже подоланий, тому що людство споживає значно більше ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціо­нування глобальних екосистем. Необхіднозупинити глобальний демографічний вибух у країнах, що розвиваються, і піддати критиці кон­цепції економічного зростання західного типу.

Концепція "універсального еволюціонізму" розви­вається на базі ноосферного вчення В. Вернадського. В ній піддаються критиці ідеї, сформульовані "рим­ським клубом". Глобальна природа розглядається як са­моорганізована система. Реакція цієї системи хоч і є непрогнозованою через величезну кількість критич­них порогових факторів, але неминуча в довгостроко­вому плані. Прибічники цієї концепції закликають враховувати реакцію біосфери на процеси глобально­го розвитку.

Концепція "мітозу біосфер" розглядає ноосферу як гармонійний синтез біосфери та техносфери. Під техносферою розуміють "глобатех" — тип нової культури, яка охоплює весь планетарний ринок. Експансія "глобатеху" в Космос означає досягнення певної економіч­ної рівноваги за умови виходу за межі земної біосфери. Це є підставою перетворення ноосфери на важливий фактор еволюції Всесвіту.

Концепція "світ системного аналізу" розглядає роз­виток економік, історію систем і цивілізації. Криза капіталістичної світ-системи кінця XX ст. трактується як перехід до посткапіталістичної системи. Капіталі­стична світ-система розглядається як перша історична форма глобальної системи, яка безупинно розвиваєть­ся у взаємодії ядра (капіталістичної метрополії), напівпериферії і периферії світу.

Концепція "контрольованого глобального розвит­ку" обґрунтовує створення системи моделей альтер­нативного глобального розвитку і рекомендацій щодо вибору оптимальних систем управління цим розвит­ком. Перехід до інформаційного суспільства розгля­дається як магістральний шлях вирішення глобаль­них проблем.

Глобалізація (від лат. "globus" - земна куля та англ. global - світовий, планетарний) представляє собою процес всесвітньої економічної, політичної й культурної інтеграції та уніфікації. Хоча термін „глобалізація" почав вживатися економістами і соціологами у другій половині XX ст., його поширення пов'язують з ім'ям професора Гарвардської школи бізнесу Теодора Левітта та його працею „Глобалізація ринків" (1983 p.).

Основними формами прояву (ознаками) глобалізації виступають:

- інтенсифікація та зростання масштабів міжнародної торгівлі товарами і послугами;

- фінансова глобалізація - зростаюча єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;

- поглиблення інтернаціоналізації виробництва, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами;

- інтенсифікація руху та зростання масштабів міжнародної трудової міграції;

- інтенсифікація регіональних інтеграційних процесів;

- формування глобальної інфраструктури;

- створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем;

- послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики;

- уніфікація стандартів, цінностей, принципів функціонування економічних систем різних рівнів.