1.Поняття та сутність публічного адміністрування.

Публічне адміністрування – одна з ключових дисциплін, яка формує управлінську еліту для забезпечення взаємодії інтересів бізнесу, політики, громадянського суспільства з метою розробки та прийняття стратегічних рішень на базі використання сучасних інноваційних технологій. Адміністрування, як функція управління, відповідно до класичною теорії управління включає:

– планування ; – організацію;– керівництво;– облік;– контроль;

– аналіз.

Адміністрування поділяється на:

– корпоративне (приватне);

– громадське (державне, регіональне, муніципальне).

Публічне адміністрування є складовою частиною системи державного управління. Його часто плутають з публічним управлінням.

Публічне управління – це процес колективного прийняття та реалізації стратегічних рішень на основі узгодження і координування мети і дій усіх ключових учасників.

Публічне адміністрування – це регламентована законами та іншими правовими актами, діяльність суб'єктів публічного адміністрування, що спрямована на:

– прийняття адміністративних рішень;

– надання адміністративних послуг;

– здійснення внутрішнього адміністрування суб'єкта публічного адміністрування.

Суб'єкт публічного адміністрування (СПА) – орган, установа, посадова особа, юридична особа, що уповноважені здійснювати публічне адміністрування.

У вузькому сенсі, публічне адміністрування передбачає взаємодію суб'єктів виключно з виконавчою гілкою влади (Кабінет Міністрів та структури, що йому безпосередньо підпорядковані).

У широкому сенсі – з усіма трьома гілками влади (законодавчою, виконавчою, судовою) та на різних рівнях прийняття рішень (державний, регіональний, муніципальний).

2.Співвідношення понять публічне управління, публічне адміністрування, державне управління та державне регулювання.Сутність державного управління як самостійного виду державної діяльності слід розуміти як систему елементів державної влади, яка носить виконавчо-розпорядчий характер та виконує функції та завдання держави у процесі регулювання економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами.Публічне управління - вивчає взаємодію між політичною системою, державним сектором, співвідношення муніципальних, державних та народних інтересів із залучення суспільства до механізму контролю всіх органів влади.Публічне адміністрування поєднує державне та публічне управління, складає сукупність інституцій та органів виконавчої влади, які реалізують рішення уряду.Державне управління та публічне адміністрування є підвидами (складовими) соціального управління. Публічне адміністрування є зв’язком між державним управлінням і публічним управлінням і забезпечує організацію та втілення його рішень. Ключовими елементами для державного управління є держава і державна влада, а для публічного адміністрування – суспільство та публічна влада. У державному управлінні об’єктом виступає держава, а в публічному адмініструванні об’єктом є суспільство. Для державного управління характерний авторитаризм, а для публічного адміністрування – демократія. Таким чином публічне адміністрування впроваджує демократичні цінності та сприяє сталому розвитку нашої держави в процесі суспільної трансформації.

3.Основні теорії управління суспільством.

Формування теорії управління як галузі науки, передбачає вивчення теоретичних підходів, що сформувалися протягом тривалого періоду і знайшли підтвердження в рамках загальносистемних, теоретико-інформаційних, кібернетичних, економічних, правових, соціологічних досліджень.Класична школа - напрям в теорії адміністративно-державного управління, представники якого концентрували увагу на вивченні організаційних структур, їх ієрархії, взаємодії інформаційних потоків, статусу службовців різних рівнів, нормативного врегулювання всіх аспектів діяльності органу управління.Школа людських стосунків - напрям в теорії адміністративно-державного управління. Представники здійснювали аналіз психологічних чинників, що викликають задоволеність працівників своєю працею, оскільки в низці експериментів вдалося досягти підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення психологічного клімату та посилення мотивації.

Школа "суспільного вибору"- створена під сильним впливом мікроекономічних підходів, що кожен індивід прагне з мінімальними витратами придбати максимально якісний товар. Прагнули обмежити вплив бюрократії на політику шляхом підвищення конкурентного тиску на сферу громадського управління і тим самим досягти посилення позицій громадян.Школа "соціології організацій" - базується на уявленні про державне управління як про взаємодію конкуруючих груп, кожна з яких прагне отримати, зазвичай за рахунок інших, додаткові ресурси."Когнітивний підхід" - головним завданням є вивчення структури уявлень, їх формування та зміну. Представники напряму вводять такі поняття як "управлінські парадигми", "системи переконань", "референціали", покликані структурувати вивчення уявлень, сприяти складанню "ментальних карт" державного управління.

4.Тенденції становлення та розвитку публічного права.

1) виникнення науки камералістики(вона забеспечивала раціональне управління держ майном, щоб всі галузі держави функціювали правильно, війскові, наукові тд)

2) поділ камералістики на стару(фінанси, економіка,господарство) та нову(поліція, мануфактура та ін) поліція розумілася як управління містом,державою

3)становлення поліцейського права (призначена для внутрішнього адміністрування , а також контроль у сфері здоров'я, релігіі, громадський порядок, торговці тощо)

4)перехід до адм права (стався під впливом буржуазних революцій, коли притиснялися права людини. п.а. почала ураховувати побажання населення

5)новий етап (характеризується кардинальним переглядом правил адміністрування, перехід від "важливості держави" до "важливості суспільства", акцент робився на захист громадських інтересів, прав та свобод

5.Принципи публічного адміністрування.

За універсальністю принципи управління розподіляються на:загальні - принципи системності, об'єктивності, саморегулювання, зворотного зв'язку, оптимальності, інформаційної достатності, демократизму, гласності, змагальності, стимулювання;

часткові - принципи, що застосовуються у різних підсистемах чи суспільних сферах (економічній, соціально-політичній, духовній), і принципи, що застосовуються при аналізі різних суспільних явищ, організацій, інститутів.

За спеціалізацією визначають такі групи принципів публічного адміністрування: організаційно-політичні, організаційно-технічні принципи побудови апарату управління, організаційно-технічні принципи діяльності апарату управління.За функціональним призначенням принципи публічного адміністрування поділяють на: 1) суспільно-політичні принципи; 2) структурні принципи; 3) принципи державно-управлінської діяльності.

Визначають такі види принципів публічного адміністрування: загальносистемні, структурні, спеціалізовані.Структурні принципи,що впорядковують структуру групи елементів можна поділити на такі види: структурно-цільові, що відображають закономірності раціональної побудови дерева цілей публічного адміністрування; принципи побудови організаційних структур, які визначають закономірності та взаємозв'язки побудови організаційної структури публічного адміністрування; структурно-функціональні, що пов'язані із організацією функціональної структури публічного адміністрування; структурно-процесуальні, що дають уявлення про основні (визначальні) закономірності та взаємозв'язки раціонального та ефективного здійснення управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Спеціалізовані принципи поділяються на принципи формування організаційних структур, принципи керування установою, принципи прийняття управлінських рішень, принципи контрольної діяльності, принципи використання методів публічного адміністрування, принципи державної служби, принципи управління персоналом, принципи діяльності органу виконавчої влади, принципи діяльності Кабінету Міністрів України, принципи діяльності місцевих державних адміністрацій тощо.

Серед загальних принципів публічного адміністрування можна виділити такі: законність, демократизм, публічність, єдиноначальність і колегіальність, централізація і децентралізація, плановість, ефективність.