32.Назвіть техніко-економічні фактори що впливають на собівартість перевезень.

Техніко-економічні фактори включають: основні напрями науково-технічного прогресу та конкретні форми впровадження його результатів у практику господарювання, форми суспільної організації виробництва та рівень розвитку транспортної системи. Сукупна дія цих факторів створює можливості для рівномірного розміщення продуктивних сил на основі зниження трудо-, фондо- і матеріаломісткості виробництва, встановлення раціональних міжгалузевих та внутрігалузевих зв’язків, забезпечення ефективного використання усіх видів ресурсів.

33.Назвіть техніко-експлуатаційні показники, що впливають на собівартість перевезень.

Всі процеси виробництва, в тому числі і транспортні, плануються, виміряють і оцінюють за розробленою системою показників і вимірювачів. Характер роботи транспортних підприємств (ТП), специфічні особливості транспортного процесу, умови, в яких виконується перевізна робота, обумо-вили створення системи показників, що відображають як окремі елементи, так і весь транспортний процес у цілому.Ці показники встановлюють закономірний зв'язок між елементами транс-портного виробництва й кількісною зміною транспортної продукції.Система показників роботи транспортних засобів покладена в основу організації і планування діяльності транспортних підприємств.

Ефективність функціонування транспорту визначається, насамперед:

- рівнем організації перевезення вантажів;

- ступенем використання транспортних засобів.

Рівень техніко-експлуатаційних показників залежить від таких факторів:

1) типу й вантажопідйомності транспортних засобів;

2) роду й характеру перевезених вантажів;

3) методів організації перевезень;

4) технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів;

5) умов роботи транспортних засобів на лінії;

6) стану доріг, природних, кліматичних умов, у яких виконуються перевезення;

7) технічної оснащеності транспортних підприємств;

8) умов організації і оплати праці працівникам транспортного підприємства та інших факторів.

34.Ціна. Фактори ціноутворення.

Ціна – це шротовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає силу конкуренції, держ. контролю, економ. поведінку ринкових об’єктів та інші суб’єктивні моменти.

Ціноутворення – процес обґрунтування, зтвердження або перегладу цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Фактори ціноутворення:

Конкуренція

Попит

Витрати

Маркетингова стратегія

Державне регулювання цін

Посередники

35.Функції ціни.

Облікова-аналітична – забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування

Стимулююча - сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту.

Розподільча – впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів у суспільстві.

Регулююча – здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

36.Методи ціноутворення.

Виділяють чотири основні методи

1. Витратний метод. Це найпростіший метод у ціноутворенні. Він полягає в тому, що ціна на товар визначається на основі всіх витрат плюс певний фіксований відсоток прибутку. Тут враховуються цілі підприємця, а не покупця.

2. Агрегатний метод. Він полягає в тому, що ціна на товар визначається як сума цін на окремі складові товару, а також ціну агрегатного (загального) блоку і надбавки (знижки) за наявність або відсутність окремих складових.

3. Параметричний метод. Він полягає в тому, що ціна на товар визначається з урахуванням його якості.

4. Ціноутворення на основі поточних цін. Суть даного методу полягає в тому, що ціна на товар визначається на основі цін на аналогічні товари, і ця ціна може змінюватись - бути більше або менше.

Проблема виробника полягає в тому, щоб визначити «правильну» ціну, але і в тому, щоб ця ціна «приносила дохід». А так як ринок впливає на підприємця, то останній повинен постійно стежити за рівнем ціни на свій товар і коригувати її різними методами. Виділяють такі основні методи:

1) встановлення гнучких і довготривалих цін: встановлення гнучкої ціни в залежності від часу і місця;

2) встановлення ціни по сегментах ринку: тут ціни варіюються залежно від того , в якому сегменті ринку знаходиться товар;

3) в залежності від психологічного фактору;

4) метод ступеневої диференціювання: тут виділяють такі проміжки (або сходинки) між рівнем цін, в яких попит споживача не змінюється;

5) перерозподіл асортиментних витрат;

6) перерозподіл номенклатурних витрат: тут встановлюється спочатку низька ціна на основний товар, а на супутні товари висока;

7) метод франкування: тут враховуються транспортні витрати;

8) метод з урахуванням знижок: даний метод використовується з метою стимулювання збуту.