18. Особистісні переживання батьків як причина звернення до психолога і стратегії роботи з ними.

Спектр можливих проблем, які є причиною звернення до психо­лога, може бути досить широкий: від харчових розладів до проблем, які зачіпають самі основи існування людини. Існують різні підходи до класифікації психологічних проблем. Виділяються, наприклад, проблеми особистісні, педагогічні, комунікативні, вікові тощо. Про­блеми можуть відрізнятися за ступенем їх складності (у першу чергу, для самого клієнта): від простих, коли буває достатньо звичайної ро­з'яснювальної бесіди, до складних, що вимагають від клієнта відкрит­тів, інсайту, що можливо лише при тривалій консультативній ро­боті [5; 7; 9; 11; 13]. Наступна класифікація припускає виділення підстав для локалізації джерел виникнення проблеми [11]:

    а) оточення (включає проблеми, пов'язані з сім'єю, місцем проживання людини, місцем навчання, роботи, відносинами зі знайо­мими, друзями тощо);

    б) життя людини в цілому ( фіксуються загальні проблеми, такі як сенс життя, самореалізація, фінансово-побутові проблеми, суїци­дальна активність);

    в) людина ( відображає проблеми фізіологічного плану, в тому числі нормальні психофізіологічні стани, сексуальні проблеми,хво­роби, наркотичну залежність).

Існує два основних класи причин звернень за психологічною допомогою:

ü   бажання людини розвиватися, удоско­налюватися, розширювати свій внут­рішній світ, більше розуміти себе. В такому випадку психологічна кон­сультація може бути інформаційною (наприклад, надання інформації щодо результатів психодіагностичного дос­лідження) або профілюючою (орієнтування на певний вид діяль­ності).

ü   конкретні особисті труднощі або проблеми. Наприклад, коли лю­дина каже: «Я боюся...»,«Я не знаю, як мені втриматися...», «Я не можу спілкуватися з людьми...», «Я не знаю як мені діяти...» тощо. У такому випадку консультація буде мати корекційний характер. При цьому вона може бути підтримуючою, або спрямованою на зміну ставлення до себе чи до інших людей та ситуацій

19. Особистість психолога як найважливіший цілющий засіб в процесі консультування.

Модель особистості практикуючого психолога, запропоно­вана Н. В. Чепелєвою та Н. І. Пов'якель, за включає наступні складові [56].

Мотиваційно-цільова підструктура особистості передба­чає сформовану позитивну мотивацію до професійної діяльності, до надання психологічної допомоги, прийняття себе та інших. Базовою особистісною якістю на цьому рівні виступає діалогізм, що включає діалогічну готовність, безумовне прийняття іншого, особистісну рефлексію, розвинену систему особистісних смислів, орієнтованість на досягнення взаєморозуміння.

Когнітивна підструктура, до якої відноситься сфера знань особистості: особистісне знання, знання себе й інших; Я-кон­цепція фахівця (адекватність і сталість самооцінки, емпатичність, асертивність, відсутність хронічних внутрішньоособистісних конф­ліктів, які зумовлюють проекції та психологічні захисти тощо); професійно важливі якості пізнавальних процесів (уважність, спо­стережливість, вміння помічати деталі вербальної і невербальної поведінки, тобто розпізнавати психосоматичні стани, гнучкість, пластичність та динамічність мислення, вміння виділяти суттєве та узагальнювати, прогнозувати реакції та дії клієнта, моделювати на­слідки роботи). Базовими особистісними якостями когнітивної під-структури є професійна рефлексія та професійний інтелект.

Операційно-технологічна підструктура передбачає розви­нену компетентність особистості фахівця-психолога. Вона вклю­чає володіння основними професійними вміннями і навичками, які забезпечують практичне використання наявних теоретичних знань. Найважливішим компонентом цієї підструктури є практи­чний інтелект.

Комунікативно-рольова підструктура передбачає розвинену комунікативну компетентність психолога. Вона містить соціально-когнітивні і комунікативні уміння (слухати іншого, розмовляти та вмовляти, встановлювати соціальний контакт, переконувати іншого, навіювати тощо). Ця підструктура включає також специфічні якості — акторські та режисерські, організаційні, які дозволяють ефектив­но впроваджувати активні психотехніки і групові засоби психоко­рекції. Базовою особистісною якістю є професійна ідентифікація та соціальний інтелект. Остання — це здатність у процесі спілку­вання визначати будь-які відхилення від нормального функціону­вання або розвитку людини чи групи, яка є найважливішою складо­вою спеціальних здібностей до психологічної діяльності.

Регулятивна підструктура забезпечує толерантність до фру-страцій, високу працездатність і саморегуляцію особистості, від­сутність схильності до збудження та швидкого виснаження. Про­відним компонентом виступає професійна саморегуляція.