35. Процедура и техніка консультативного процесу

Консультирование необходимо начинать с планирования времени. Оптимальный временной режим работы позволяет консультанту выполнять его профессиональные обязанности на высоком технологическом уровне, поддерживать профессиональное мастерство и повышать свою профессиональную квалификацию.Структурирование процесса консультирования начинается с планирования встречи с клиентом. Подготовка к ней состоит из ряда стадий:1. Составление предварительного представления о клиенте и его проблеме. Сведения, полученные консультантом перед началом работы с клиентом, помогут реализовать следующие этапы подготовки к консультации.

2. Систематизация знаний по имеющейся проблеме. На данном этапе консультант может просмотреть литературу по данной проблеме; проконсультироваться с коллегами; ознакомиться с новыми исследованиями.

3. Разработка плана проведения консультации. Следует учесть, что наличие плана может иметь положительную и отрицательную стороны. Консультанту необходимо уметь изменять намеченный план в зависимости от ситуации, иначе можно упустить важные для клиента моменты, главные направления дальнейшей работы.

4. Подбор психодиагностических средств.Следование данному алгоритму позволит, особенно начинающим консультантам, чувствовать себя уверенно в процессе работы.Процесс консультирования также возможно представить в виде последовательно сменяющих друг друга этапов. Ученые предлагают различные модели консультирования.

Большинством специалистов на практике используется пятиэтапная методика консультирования:

I этап. Установление и закрепление доверительных взаимоотношений с клиентом (поддержание консультантом доверительных отношений с клиентом должно осуществляться на протяжении всего процесса консультирования). Консультант поддерживает клиента, создает для него условия психологической безопасности и вызывает у клиента доверие к себе как к профессионалу.

II этап. "Исповедь" клиента консультанту (субъективное эмоциональное словесное изложение клиентом его психологических и социально-психологических проблем). У консультанта возникает общее представление о внутренних и внешних причинах психосоциальных проблем клиента, и появляются первые рабочие гипотезы - предположительное суждение о закономерной (причинной) связи явлений. Благодаря консультативным гипотезам консультант может сформулировать тот ряд психосоциальных проблем, с которыми пришел к нему клиент. Специалист начинает формулировать предварительное профессиональное консультативное заключение.III этап. Анализ (осмысление, обдумывание) социально-психологической проблематики клиента; проверка генеральной рабочей консультативной гипотезы.IV этап. Всесторонняя профессиональная проработка консультантом значимых проблем клиента, поиски осуществление консультантом вместе с клиентом оптимальных решений проблем клиента и нахождение ресурсов (с целью разрешения социально-психологических сложностей клиента и выхода из его трудной жизненной ситуации).

Техніка привітання. Здійснюється за допомогою стандартних фраз: «Радий Вас бачити...», «Приємно познайомитися...». Складовим елементом цієї техніки, який може бути застосований спеціалістом на розсуд спеціаліста, є зустріч клієнта перед консультативним кабінетом. Техніка «проведення клієнта на місце». Особливо доречна у випадках первинного відвідування клієнтом психоконсультативного кабінету. У цей момент техніка «проведення клієнта на місце» тісно пов'язана з техніками «вибір клієнтом свого місця» і «вибір свого місця психологом-консультантом».

Бесіда, цілеспрямовано організована спеціалістом, є основним методом проведення консультування. Як специфічний вид бесіди виділяється інтерв'ю[135]. Інтерв 'ю - спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. Виділяють два види інтерв'ю: вільне і стандартизоване. Вільне інтерв 'ю не залежить від теми і форми бесіди й передбачає співпрацю клієнта у пошуці необхідної інформації. До його переваг можна віднести широкий діапазон безпосередніх поведінкових реакцій клієнта, які спостерігає спеціаліст, що сприяє більш якісному отриманню інформації про особистість клієнта і його проблеми, до недоліків - може займати великий проміжок часу. Стандартизоване інтерв'ю — наближене за формою до анкети, але відмінне від неї більшою свободою клієнта при формулюванні відповідей. Найбільш корисним є стандартизоване інтерв'ю на початку консультативного процесу при орієнтуванні в проблемі. Отримані дані уточнюються й використовуються для висунення нових гіпотез. Перевага: інформативність, економія часу, кількісна вираженість результату. Недоліки: вірогідність втрати емоційного контакту з клієнтом, зменшення проявів безпосередніх поведінкових реакцій внаслідок активізації механізмів захисту. Спостереження - емпіричний метод психологічного консультування, що полягає у цілеспрямованому й усвідомленому сприйнятті спеціалістом психічних проявів клієнта. Цей метод дозволяє спеціалісту зібрати інформацію про клієнта, виявити найбільш значущі моменти, відслідковувати зміни його стану на різних етапах консультативного процесу. До недоліків можна віднести: суб'єктивізм спеціаліста, який може проявитися у фіксації уваги на факті, що значимий з позиції консультанта, а не клієнта, і в подальшій інтерпретації цього факту, а не в його проясненні. Спостереження застосовується на всіх етапах консультативного процесу. Психологічні тести - стандартизований метод для виміру рівня розвитку чи стану якої-небудь психологічної якості чи властивості окремого індивіда. У межах психологічного консультування застосовуються тести, що відповідають певним критеріям. Основні техніки: діалог, слухання (ці техніки є присутніми на всіх етапах психоконсультативної взаємодії). Діалог. Визначається як мовне спілкування між двома і більше людьми, передбачаючи обмін репліками.  Техніка «слухання». Ця техніка передбачає, перш за все, «чути» іншу людину, а в даному випадку - клієнта.  Відповідно, можна виділити два аспекти слухання: вербальний і невербальний. До вербального аспекту відносяться безпосередньо слова, словосполучення, метафори, які вживає клієнт у своєму мовленні.