17. Поняття, зміст і принципи права природокористування.

Право природокористування - система юридичних норм і засобів, спрямованих на врегулювання відносин щодо ефективного використання, відновлення й охорони природних ресурсів, забезпечення багатогранних матеріальних, економічних і соціальних інтересів та законних прав суб'єктів природокористування. Таким чином, під правом природокористування мається на увазі інститут загальної частини екологічного права, в якому Об' єднано норми, що визначають спільні положення для права користування всіма видами природних об'єктів, включаючи і норми, які регулюють їх комплексне використання.

Зміст права природокористування - сукупність прав і обов'язків суб'єктів права природокористування (природокористувачів), обумовлених нормами чинного законодавства чи відповідною угодою на користування природними ресурсами (договором оренди тимчасового, короткострокового чи довгострокового користування).

Принципи та види права природокористування - правові ідеї, закладені в основу правового регулювання відносин по використанню, відновленню й охороні природних ресурсів. Принципи права природокористування:

- комплексність використання й охорони природних ресурсів;

- нормування видового природокористування;

- екологічна безпека природокористування;

- нормативність і лімітування природокористування;

- стабільність права природокористування;

- стимулювання ефективності природокористування;

- ефективність і економічність природокористування тощо.

Види права природокористування - поділ права користування на окремі групи згідно з класифікаційними показниками (критеріями поділу).

Критерії поділу:

• підстави виникнення права природокористування:

право загального природокористування, право спеціального природокористування;

• об'єкти природокористування: право землекористування, право надрокористування, право водокористування тощо;

• строки природокористування: безстрокове (постійне), строкове (тимчасове);

• форми організації природокористування: право колективного природокористування, право індивідуального природокористування;

• способи виникнення природокористування: право первинного природокористування, право вторинного, природокористування.

26. Об’єкти та суб’єкти права природокористування.

Відповідно до екологічного законодавства України природокористувачами можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства.

Для набуття статусу суб'єкта права природокористування вони повинні володіти природоресурсовою правоздатністю і природоресурсовою дієздатністю, яка визначає їх природоресурсову правосуб'єктність.

Відповідно до статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні, економічні можливості для користування надрами. Тобто законодавство визначає певні критерії природоресурсової дієздатності майбутнього користувача надр. Лише якщо майбутній природокористувач відповідає цим вимогам, він може набути статус суб'єкта права природокористування відповідно до рішення уповноважених державних органів і бути носієм прав та обов'язків природокористувача.

Крім того, суб'єктом права природокористування фізичні та юридичні особи стають тільки після реалізації своєї природоресурсової правосуб'єктності, тобто вчинення дій щодо дотримання процедурного порядку набуття права природокористування. Так, суб'єктом права природокористування спадкоємець може стати лише після належного оформлення успадкованої земельної ділянки в установленому законом порядку.

Отже, суб'єктом права природокористування є юридичні та фізичні особи, які в установленому законом порядку набули право користування природними ресурсами і зобов'язані в силу цього виконувати обов'язки щодо їх ефективного використання, охорони та відтворення.

Об'єкти права природокористування — це конкретно визначені нормативно-правовими актами природні ресурси або їх частини, на які спрямовано інтерес природокористувача, обумовлений його потребами, і які закріплюються за ним на праві природокористування.

Відповідно до загальноприйнятої класифікації природних ресурсів об'єкти природокористування теж поділяються на об'єкти загального і спеціального природокористування.

Перші характеризуються всезагальною доступністю, обумовленою об'єктивною необхідністю щодо забезпечення життєдіяльності і функціонування людини в суспільстві і природному середовищі. Вони не можуть бути закріплені за окремими суб'єктами природокористування, оскільки потрібні широкому загалу користувачів.

Другі відзначаються чітким відокремленим закріпленням лише за деякими суб'єктами природокористування і встановленням права природокористування тільки через видачу спеціальних дозволів на його здійснення.

Віднесення природних ресурсів до об'єктів загального чи спеціального природокористування базується на правовому статусі кожного з них, визначеному екологічним законодавством.