17. Права і обов’язки власників природних об’єктів. Особливості “соціалізованого” права власності на природні ресурси.

Особливості “соціалізованого” права власності на природні ресурси.

Держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, установлених законодавством. Порушені права громадян мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку. Права і обов'язки власників природних ресурсів і природокористувачів Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В ст. 4 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. (із змінами і доповненнями) також закріплено, що природні ресурси України є власністю народу, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами. Зміст права власності на природні ресурси - це сукупність повноважень суб'єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами'. Суб'єктами права власності на природні ресурси є народ України, держава. Від їх імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ці органи мають право володіння, право користування, право розпорядження природними ресурсами. Суб'єктами природокористування є юридичні і фізичні особи. До фізичних осіб відносяться: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Юридичні особи - це підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, релігійні організації, військові організації і формування, орендарі, іноземні держави, міжнародні організації, кооперативні об'єднання, іноземні підприємства. Власники природних ресурсів мають право володіти, користуватися і розпоряджатися належними їм природними ресурсами. Власники мають право на отримання диференційної ренти від юридичних і фізичних осіб за платне використання природних ресурсів. Вони мають Див.: Андрейцев В. І. Екологічне право.- К., 1996.- С. 63. 330 право самостійно господарювати на землі та ефективно використовувати, експлуатувати інші ресурси для задоволення своїх потреб. Вони мають право визначати режим природних ресурсів, встановлювати загальні засади природовикористання, порядок та розміри плати, розподілу та перерозподілу природних ресурсів, передачу їх у власність та надання у користування юридичним і фізичним особам. Органи самоврядування мають право розподілу і перерозподілу природних ресурсів, визначення середніх часток, які підлягають передачі у власність юридичним та фізичним особам, надання у користування цих ресурсів, відчуження їх іншим особам відповідно до умов чинного законодавства. Суб'єкти колективної приватної власності мають право використовувати природні ресурси відповідно до їх цільового призначення, надання у використання та від­чуження іншим суб'єктам на договірних засадах. Власники природних ресурсів мають право добровільно від­мовлятись від права власності або іншим чином припиняти право власності. Власники природних ресурсів зобов'язані: використовувати природні ресурси за призначенням, сплачувати податки, берегти природні ресурси - не заподіювати шкоди природі (ст. 66 Конституції); дотримуватись законів, які регулюють право власності і охорону природи та природних ресурсів. Власники зобов'язані забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України, берегти фауну і флору України. Права і обов'язки природокористувачів закріплені в різних законодавчих актах. Найкращу класифікацію цих прав і обов'язків виклав проф. В. І. Андрейцев. Він розглядає їх у галузі ефективного використання природних ресурсів, у галузі відтворення і комплексної охорони природних ресурсів, у галузі реалізації інших майнових і немайнових прав. Природокористувачі мають право: 1) використовувати природні ресурси відповідно до їх цільового призначення; 2) використовувати для своїх потреб природні ресурси, які знаходяться на їх землях, корисні копалини місцевого значення, лісові угіддя, водні ресурси тощо; 3) використовувати корисні властивості природних ресурсів;

Конституція також передбачає соціалізоване право власності на природні ресурси у ч. 3 ст. 13 тим, що власність зобов’язує, і вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Можна говорити про «екологічну зв’язаність» права власності на природні ресурси. У законодавстві це здійснюється шляхом визначення цільового використання природного ресурсу, що знаходиться у власності того чи іншого суб’єкта. Наприклад, цільове використання земельної ділянки полягає у використанні її за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку7.